“Хочете доплату — йдіть в окопи”. Чому медики з прифронтових територій лишаються без обіцяних виплат

Про це йдеться в дослідженні «Борг перед медиками: що не так з системою “прифронтових доплат“» Медичного Руху “Будь як Ми“ та ГО "Соціальний Рух“.

Чому медики не отримують обіцяні доплати

Я питала у нашого виконуючого обов'язки директора. Він так відповідав завжди зверхньо, сміючись: “А яка вам має бути доплата? Ви тут не на фронті. Якщо хочете, йдіть отуди в окопи і заробляйте, — каже медсестра лікарні, розташованої на території можливих бойових дій на сході України.

З травня 2023 року медики мають право на підвищену оплату праці. Спершу доплати були відносно невеликими, наприклад, 2 тисячі грн для медсестри і 3 тисячі грн для лікарів в зоні можливих бойових дій, і 4,5 тисячі грн і 8 тисяч грн відповідно в зоні активних. З вересня 2025 року оплату суттєво підняли — для зони активних бойових дій зарплати фактично подвоїли. Проте озвучені в урядовій постанові цифри лишаються на папері, якщо немає доброї волі адміністрації медзакладів.

Так, відповідно до позиції Національної служби здоров’я України (НСЗУ), навіть якщо лікарні мають відповідне фінансування на “прифронтові доплати”: “питання оплати праці визначаються колективним договором, у якому встановлюються форми і системи оплати праці, норми праці, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій”. Цю ж думку також озвучує міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Тобто, постанову про доплати треба продублювати в колективному договорі — документі, який повинен бути у всіх державних та комунальних медзакладах і який має узгоджувати інтереси роботодавців, працівників та профспілок. Інакше “прифронтові” в повній мірі не будуть гарантовані. Єдина учаниця дослідження, яка повідомила, що в її лікарні повністю виплачують належні доплати, була лідеркою профспілки та активною учасницею створення колдоговору.

Ми самі писали наш колдоговір. Наш новий колдоговір надає дуже багато можливостей і медичним сестрам, і санітарочкам теж, — заначила ця медсестра з лікарні на території моливих бойових дій на півдні України.

Однак у багатьох випадках персонал, особливо середній та молодший, не має значного впливу на створення цього документа або ж навіть не знає про нього. Через це “прифронтові доплати” можуть скасувати, якщо медик був на лікарняному або у відпустці. Або ж медикам на територіях активних бойових дій виплачують суми, які прописані для територій можливих. Чи вдвічі урізають виплати окремим відділенням, наприклад, поліклінічним.

Я також цього не можу зрозуміти. Чому ми працюємо в різних умовах? Ми ж працюємо в одній лікарні, а такі різні доплати, — зазначила медсестра з лікарні на території можливих бойових дій з центрального регіону.

Тобто, медичні заклади можуть на свій розсуд скористатися надходженнями за “прифронтовими” пакетами. Проблеми виникають навіть у питанні інформування персоналу про те, чи мають вони право на доплати. Своєю чергою, НСЗУ та Міністерство охорони здоровʼя (МОЗ) апелюють до розсудливості адміністрацій лікарень та до необхідності участі персоналу в колективних переговорах.

В яких умовах працюють медики прифронтових територій

Але чи має медперсонал, який працює на прифронтових територіях, можливості для такої активності? На запитання про роботу в умовах небезпеки, медики розповідали про випадки, коли до них поступали тяжкопоранені, хоча подібні випадки не були для них профільними.

Два поранення дуже були важкі. Осколкові поранення. Привезли людей не нашого геть профілю. Дякуючи нашим врачам і тим, хто був, [їх врятували]. Три хіруги просто не розгиналися півтори доби, — розповідає одна з медсестер з лікарні на території можливих бойових дій на півдні.

Медики також наводили приклади, коли самі медичні заклади опинялися під атакою, а їхні колеги були травмовані.

На території нашої лікарні були поранені, і водії зі «швидкої» були поранені, прилітали дрони, — розповіла медсестра лікарні на території можливих бойових дій на сході.

Медична сестра отримала ПТСР — і вона до сих пор не може вийти з цього стану. Їй ще працювати і працювати — 45 років, але вона вже все. «Я вже згоріла, я не можу». На антидепресантах вона вже рік, — розповіла лікарка стаціонару на території можливих бойових дій на півдні.

Щодо укриттів, медики здебільшого зазначали, що вони є, але постійно знаходитися там і продовжувати повноцінну роботу неможливо. Тому, за словами однієї з медсестер, “коли йде якась пряма атака, ми можемо спуститися в укриття, але в основному ми на робочих місцях”. У деяких відділеннях пацієнти не можуть переривати лікування, тому медсестри лишаються з ними попри тривогу.

Це відділення, коли не працюють нирки в людей: люди підключені до апаратури, до штучної. І вони чотири години лежать. І ми за ними повинні дивитися ці чотири години, — розповіла медсестра лікарні на території можливих бойових дій в центральному регіоні.

Зараз, за словами медиків, через активізацію російських дронів одними з найнебезпечніших моментів стала дорога між роботою і домом.

Добратися до роботи — дрони. Правда, там зараз десь сітку тягнуть. Дрони караулять, стріляють по маршрутках, тролейбусах, машинах негрузових. Зі зупинки дійти.. У нас багато хто вже попадав під обстріл. Слава Богу, встигали сховатися, забігти кудись, — каже медсестра лікані та територія активних бойових дій на півдні.

Інша медсестра зі сходу України розповідає, що через дронову агрозу транспорт у них більше не ходить, тож вона щоразу йде до лікарні годину пішки.

За даними голови офісу ВООЗ в Україні, станом на початок 2026 року за час повномасштабного вторгнення російські війська здійснили 2900 атак на систему охорони здоров'я України, загинули 239 медиків та пацієнтів.

На питання про те, чому медики продовжують працювати в таких небезпечних умовах, більшість говорила про почуття обовʼязку перед пацієнтами та власними рідними, яких не можна евакуювати, залученість інших членів сімʼї до роботи на критичній інфраструктурі або у силах оборони, любов до дому.

А дружина в мене військова в ППО за 80 кілометрів звідси. І всьо. Приїжджає раз на дві неділі на два дні додому. От так, така ситуація, — розповів фельдшер екстреної допомоги з території активних бойових дій на півдні.

Медики усвідомлюють, що наразі скоріше експлуатується їхнє почуття обовʼязку чи привʼязаності, аніж справедливо винагороджуються ризики й надзусилля. На запитання про те, якими має бути ставлення до медиків на прифронтових територіях, вони говорили передусім про універсальність доплат.

Треба всім заплатити. Тому що всі однаково працюють, всі однаково ризикують життям. Ідуть на роботу під час тривоги, під час обстрілів. Тоді як у нас касетами лікарню розбомбили, всі ж були на робочому місці однаково. В робочий час всі люди ризикують, тому всім треба виплачувати, — каже лікарка стаціонару з території можливих бойових дій у центральному регіоні.

Чому держава “заборгувала” медикам

Окрім неповного чи непрозорого нарахування, “прифронтові доплати” могли й зовсім не виплачувати. Так, в 2023 році 126 лікарень мали пакет НСЗУ №57 “Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на території, де ведуться бойові дії”. Однак до літа 2025 року таких лікарень стало всього 57. Фінансування скорочувалося попри розширення територій можливих бойових дій — минулого року цей статус отримали сім районів Одещини. Але влітку 2025 лише один тамтешній медзаклад мав пакет для “прифронтових” доплат.

Тож в середині минулого року менше чверті медиків з прифронтових територій працювали в лікарнях, які мали фінансування на доплати.

Скорочення відбувалися під різними приводами. Так, завдяки зверненню медсестри КНП “Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги” до юриста ГО Медичний рух “Будь як Ми” стало відомо, що у 2025 році медзаклад припинив виплачувати персоналу “прифронтові доплати”, оскільки НСЗУ не подовжила їм пакет № 57. Служба посилалася на постанову Кабміну від 24.12.2024 № 1503, відповідно до якої спеціалізовані медзаклади, до яких належить і психіатрія, більше не мають права на цей пакет. Адміністрація лікарні звернулася до Омбудсмана, який підтримав їхню позицію. Тож Кабмін додав до постанови, що доплати можуть отримувати заклади, які надають стаціонарну психіатричну допомогу. “Прифронтові” пакети лікарні поновили.

Такий вибірковий підхід, вірогідно, не був поодиноким і створював нерівність, на яку й звернув увагу Омбудсман. Оскільки рівень небезпеки в спеціалізованих та широкопрофільних медустановах на прифронтових територіях навряд чи відрізняється.

Інші причини відмови в фінансування “прифронтового” пакета — юридична адреса медзакладу не зареєстрована в громаді, яка належить до переліку прифронтових. Навіть якщо медзаклад розташований зовсім поруч, або ж навіть його окремі підрозділи чи філії виконують там роботу. Показовий приклад — медик швидкої працює за 10 км від лінії фронту, але юридична адреса його медзакладу знаходиться в облцентрі.

Екстрена медична допомога повинна отримувати доплату за бойові дії в зоні бойових дій та можливі бойові дії, [...] коефіцієнт 6,01 до основної ставки. А ми зараз отримуємо 1,25 [...]. Нам сказали, що вас немає в цій постанові, — каже парамедик швидкої допомоги з території активних бойових дій на півдні.

Ідентичний приклад — центр переливання крові, який знаходиться на території активних бойових дій в центральному регіоні, однак підпорядковується облцентру.

У нас прикордонна зона. У нас територія, на якій ведуться бойові дії. Слава Богу, це за 35 км від нас, але факт — наш відділ працює від обласного центру крові. [ ] Наша адміністрація вся в [назва міста], і ми питали завуальовано про [доплати], і нам сказали, що ні, — розповіла медсестра центру.

Є й зворотний випадок, коли юридична адреса лікарні зареєстрована в облцентрі на території можливих бойових дій. Але одна з її філій розташована у передмісті без відповідного статусу, тому адміністрація відмовляє її персоналу в “прифронтових”.

Однак є і позитивний приклад змін — медичний заклад знаходився фактично в облцентрі, що є територією можливих бойових дій, але формально належить до іншої громади. Після активності профспілки та постійних звернень до місцевої влади, МОЗу та НСЗУ їм зрештою надали “прифронтовий” пакет.

Це сталося восени 2025 року, коли уряд оголосив про підвищення “прифронтових доплат”. Вірогідно, на той момент державою було зекономлено або ж отримано додаткові кошти. Тоді до пакета №57 додався також пакет № 49 “Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на територіях бойових дій”. І на кінець 2025 року 180 лікарень з територій можливих або активних бойових дій отримали “прифронтові” пакети — порівняно з 126 в 2023 році і з 57 влітку 2025 року.

Однак практики економії та урізань, які сформувалися за ці роки, можуть і надалі заважати медикам повною мірою отримувати належні виплати. Фінансування “прифронтових доплат” йде за логікою медичної реформи, яка передбачає дистанціювання МОЗ та НСЗУ від регулювання умов праці персоналу. І натомість активну участь самих медиків у колективних переговорах. Однак зараз, в умовах виснаження та постійної небезпеки, медикам необхідно мати універсальне та гарантоване право на належні доплати.

До того ж, медики можуть вимагати компенсації за період, коли вони були без належних доплат — через звернення до Державної служби з питань праці або ж до суду. Відповідна судова практика є на прикладі держслужбовців, які також мають право на “прифронтові доплати”.