У занедбаній римській вбиральні виявили дбайливо похованих двох немовлят

Поховання виявили в одеоні — римській споруді, призначеній для музичних вистав, виступів та публічних зібрань.

Споруду звели в Ефесі в I столітті нашої ери. Приблизно через століття до неї добудували громадський туалет.

Після сильної пожежі будівлю перестали використовувати за первісним призначенням. У наступні століття туди викидали уламки кераміки та відходи після оброблення тварин.

Немовлят поховали значно пізніше — імовірно у VIII–IX століттях, коли вбиральня вже кілька століть не функціонувала. При цьому її підземний канал залишався цілим і забезпечив могилі укриття.

Дітей поклали поруч і, ймовірно, загорнули в савани

Усередині каналу було облаштовано невелику кам’яну могилу. Її виклали плитками та камінням, а на дно принесли землю з іншого місця.

Останки двох немовлят лежали поруч одне з одним.

Деталі

Організація поховання вказує на ретельно підготовлений похоронний обряд.

Археолог Ліллі Забрана з Австрійського археологічного інституту зазначила, що ще під час розкопок було зрозуміло: мова йде не про просте позбавлення від тіл, а про свідомо облаштоване місце спочинку.

Вимірювання кісток рук показали, що обидві дитини перебували приблизно на однаковій стадії розвитку.

Дослідники припускають, що діти народилися приблизно на шість тижнів раніше терміну або померли безпосередньо перед народженням. Точно встановити, чи з’явилися вони на світ живими, за останками неможливо.

Схожість віку та розмірів, а також спільне поховання дозволили вченим висунути гіпотезу, що немовлята могли бути близнюками.

Однак генетична спорідненість дітей поки що не підтверджена, тому автори дослідження говорять лише про можливих близнюків.

Серед останків дослідники виявили крихітне додаткове ребро довжиною близько п’яти міліметрів, що відходило від шийного хребця.

Подібна анатомічна особливість називається шийним ребром. За словами вчених, це лише другий відомий випадок виявлення такого утворення у немовляти з археологічного поховання.

У дорослих людей шийне ребро часто не викликає серйозних проблем. Однак у немовлят його появу іноді пов’язують із порушеннями внутрішньоутробного розвитку та підвищеним ризиком мертвонародження.

При цьому вчені не стверджують, що саме ця особливість стала причиною смерті дитини.

Чому дітей не поховали на кладовищі

Точна причина вибору незвичайного місця залишається невідомою.

У середньовізантійський період в Ефесі право на поховання на освяченій землі зазвичай мали хрещені люди. Немовлят нерідко хрестили лише через кілька тижнів після народження, тому діти, що народилися передчасно, могли не встигнути пройти обряд.

Автори також звертають увагу на те, що одеон розташовувався в межах стародавнього святилища Артеміди. Можливо, ця територія продовжувала мати духовне значення навіть через століття після припинення язичницьких культів.

Однак підтвердити мотиви батьків або інших людей, які влаштували поховання, археологи не можуть.

Незвичайне місце зберегло могилу

Поховання немовлят порівняно рідко зберігаються в археологічному матеріалі. Кістки дітей дуже крихкі, а невеликі могили легко руйнуються або залишаються непоміченими.

У цьому випадку канал колишньої вбиральні захистив останки від пошкоджень і подальших поховань.

За словами авторів роботи, знахідка свідчить, що незвичайне розташування могили не обов’язково вказує на зневажливе ставлення до померлих.

Навпаки, облаштування поховання вказує на те, що двох беззахисних дітей проводжали з турботою та прагнули забезпечити їм захищене місце спочинку.

Джерело

Дослідження: Caroline Partiot та співавтори. «Мир у несподіваних місцях: середньовізантійське поховання двох новонароджених, ймовірно близнюків, у каналі вбиральні Одеону в Артемісіоні Ефесу». Childhood in the Past, 2026.