Половині лікарень на прифронтових територіях скоротили фінансування: чому це відбувається

Цивільні медики, які працюють в лікарнях поруч із зоною бойових дій, мають отримувати “прифронтові” доплати. Компенсацію ризиків роботи на територіях активних бойових дій оцінюють в 8 тисяч гривень для лікарів, в 4,5 тисячі для медсестер та в одну тисячу для санітарок. На територіях можливих бойових дій лікарі отримують додаткові 3 тисячі гривень, а медсестри — 2. Доплати для санітарок тут взагалі не передбачені.

Рішення про “прифронтові” доплати було прийнято в травні 2023 року. За словами міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, метою було збереження кадрового потенціалу, “адже медики, які виконують свої обов’язки в небезпечних умовах праці з постійним ризиком для життя та здоров’я, мають бути забезпечені гідною заробітною платою”. За останні два роки рівень доплат не переглядався і значно знецінився через інфляцію. Однак навіть ці відносно невеликі бонуси отримує все менше медиків — кількість лікарень, які мають договори для фінансування для цих доплат, скоротилась більш ніж вдвічі, а рівень самого фінансування — втричі. Зрештою МОЗ констатує, що зараз спостерігається гостра нестача медсестер.

​​Детальніше про ситуацію з “прифронтовими” доплатами для українських медиків пише Соцпортал.

Як скоротили фіксування “прифронтових доплат”

Лікарні, які знаходяться у зоні активних або можливих бойових дій, можуть укласти договір з Національною службою здоровʼя України (НСЗУ) на пакет фінансування № 57 “Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на території, де ведуться бойові дії”. Саме він дозволяє оплачувати згадані “прифронтові” доплати медикам. На початку впровадження доплат пакет № 57 отримували 126 медичних закладів. Однак протягом наступних років їхня кількість постійно скорочувалась і станом на липень 2025 року фінансувати прифронтові доплати можуть тільки 57 медзакладів.

Кількість лікарень станом на червень 2023 та на липень 2025 року, які мають пакет №57 “Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на території, де ведуться бойові дії”:

За цей період фінансування за пакетом № 57 втратили:

• 26 лікарень в Донецькій області;
• 21 лікарня в Харківській;
• 15 лікарень в Миколаївській;
• 7 лікарень в Запорізькій;
• 3 лікарні Херсонській.

І лише на Сумщині лікарень з пакетом № 57 стало на 4 більше.

При цьому самі видатки на оплату пакету для медичної допомоги населенню в зоні бойових дій зменшились майже втричі — з 5,361 млн в травні 2023, до 1,872 у липня 2025.

Динаміка з 2023 по 2025 рік щодо обʼємів фінансування за пакетом №57 “Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на території, де ведуться бойові дії”:

Частина медичних закладів могла за цей час опинитись в окупації. Також на рішення по скороченню фінансування, вірогідно, впливає евакуація людей та те, що українці під час війни почали рідше звертатися за медичною допомогою. Як відомо, зараз фінансування медзакладів залежить від кількості пацієнтів, які звернулись за лікуванням. Проте скорочення торкнулось і медзакладів в обласних центрах як, наприклад, Запоріжжя, Харків чи Херсон. До того ж ненадання пакету № 57 може стати вироком для багатьох прифронтових медзакладів, оскільки є єдиним джерелом їхнього фінансування.

Відмовляють спеціалізованим медзакладам. Кейс психіатричної лікарні з Херсону

Цього року прифронтові лікарні неочікувано виявили, що пакет № 57 можуть отримати тепер тільки медичні заклади загальної практики. А вузькопрофільним, таким як, наприклад, психіатричні лікарні, відмовляють. З цим не погодився персонал «Херсонського обласного закладу з надання психіатричної допомоги». Як повідомляє рух медсестер “Будь як ми”, адміністрація не надавала медикам пояснення щодо причини відсутності доплат, тож юрист руху порадив звернутися до адміністрації з офіційною запитом. Завдяки цьому стало відомо, що через відмову НСЗУ в пакеті № 57 бюджет лікарні, який у 2024 році складав 101 млн грн, скоротився у нинішньому на 70 млн грн. Як пояснила адміністрація, саме це і стало причиною невиплати належних доплат медичному персоналу. Однак рішення вдалось змінити.

09.01.2025 року адміністрація лікарні звернулась до НСЗУ за роз’ясненням. He отримавши відповіді у межах чинного законодавства, директор був змушений звернутися до омбудсмена у зв’язку з тим, що у діях Кабінету Міністрів та НСЗУ були явні ознаки дискримінації співробітників по місцю проживання і роботи, а пацієнтів по діагнозу, — йдеться у відповіді херсонського медзакладу на звернення персоналу.

У лікарні стверджують, що після звернень їм знову відкрили фінансування за пакетом № 57. Тож тепер зарплати працівникам мають формуватися відповідно до чинного законодавства, з урахуванням доплат за роботу в зоні бойових дій.

Відповідь адміністрації КПН «Херсонського обласного закладу з надання психіатричної допомоги» на запит персоналу:

Зважаючи на те, що рішення НСЗУ по невиплаті “прифронтового” пакету херсонській психіатричній лікарні вдалось відносно легко переглянути, його легітимність є слабкою. Та ймовірно далеко не всі керівники спеціалізованих медзакладів могли наважитися сперечатись з НСЗУ, тому частина з них втратила фінансування. Це виглядає особливо загрозливо на фоні того, що в Україні, за даними ВООЗ, в галузі психіатрії відчутна нестача персоналу. А в деяких випадках, через брак санітарів, медики навіть змушені залучати пацієнтів, чий стан стабілізовано, до чергувань в “гострих” відділеннях.

Непевність в розподілі “прифронтових”

У 2023 році рух “Будь як ми” провів опитування серед медсестер щодо рівня зарплат. Хоча дослідження не є репрезентативним, воно все ж показує певну тенденцію — тоді 15% медсестер не знали, чи мають право на “прифронтові доплати”, 11% мали таке право, але не отримували, і лише 1% повідомили, що отримують доплати.

Результати опитування учасників та учасниці фейсбук-групи медиків “Будь як ми”, яке проводилось у червні 2023 року:

Навіть якщо лікарня має фінансування за пакетом № 57, це не гарантує доплати персоналу, особливо молодшому та середньому. Через децентралізацію, яка відбувалась в рамках медреформи, лікарні можуть самостійно розпоряджатись коштами, зокрема, заощаджуючи на зарплатах співробітників. Це стало особливо зручно після прийняття постанови КМУ № 28, яка дозволяє зменшувати зарплати до рівня мінімальної, якщо лікарня має фінансові труднощі.

Як розповіли медсестри під час опитування в рамках дослідження “Одна за трьох: як працюють українські медсестри під час війни”, виплати “прифронтових” можуть нараховувати та скасовувати в “ручному порядку”. Медсестри розповідали, що доплати “були два місяці чи три, а зараз прибрали ніби через брак коштів”, або “коли змінилося керівництво, ми перестали отримувати прифронтові”, або ж персонал примусово перевели на нижчі зарплати нібито у зв'язку зі скороченням робочого навантаження і доплати “зараховували в ці пів ставки”.

За словами юриста ГО “Соціальний рух” та “Будь як ми” Віталія Дудіна, питання “прифронтових” доплат медикам є справді маловрегульованим у законодавстві.

Норми сформульовані досить чітко, але практична реалізація цих гарантій відбувається не завжди прозоро і залежить від волі управлінців на місцях, - зазначає експерт.

За його словами, по-перше, директори не інформують колектив про те, чи отримує лікарня фінансування на прифронтові доплати. По-друге, умовою реалізації цих спеціальних гарантій є затвердження адміністрацією відповідного переліку працівників, які працюють на території, на якій ведуться (велися) бойові дії. Відповідальності за незатвердження такого списку не передбачено.

Крім того, можливі проблеми через зволікання урядовців з оновленнями переліку прифронтових територій відповідно до динаміки на лінії фронту. Невідомо, чи проводять МОЗ та НСЗУ моніторинг за дотриманням постанови № 28 прифронтовими лікарнями.

Медикам залишається лише нагадувати про свої проблеми й цікавитися в уповноважених осіб на центральному й місцевому рівнях, чи зробили вони все можливе для врахування реальних обставин. Інакше обіцяні заробітні плати для медиків на територіях активних і можливих бойових дій так і залишаться на папері, — наголошує Віталій Дудін.

В яких умовах працюють медики, яких залишили без доплат

На цьому фоні варто звернути увагу на умови праці медиків, які продовжують лишатись на прифронтових територіях. Як і більшість українських медсестер, через брак персоналу та фінансування, а також відсутність уніфікованих норм з навантаження, одна медсестра часто працює “за трьох”. Однак з вищими ризиками.

Медсестер з великого прифронтового міста на сході розповіла, що заклад приймає як цивільних, так і військових. Але у її хірургічному відділенні з 20 ставок персоналу заповнені лише 15. Тож обов'язки вакантних посад лягають на плечі решти працівниць, без належних доплат. Так само немає і “прифронтових” виплат, попри близькість міста до лінії фронту.

Мій будинок знаходиться в не зовсім благополучному районі... І щоразу, коли "прильоти" йдуть, ми не знаємо... Складно емоційне та фізично, бо про це думаєш. Через один будинок Шахед влетів та знесло пів будинку, — поділилась вона переживаннями.

Інша хірургічна медсестра зі Сходу, якій спершу виплачували, але потім скасували “прифронтових” доплат, розповіла, що у період інтенсивного прийому поранених у їхньому відділенні, розрахованому на 20 осіб, було пацієнтів 60–80. Зараз там знаходиться приблизно 40 людей, але тепер це переважно самотні люди похилого віку.

Пенсіонери залишилися без дітей, запущені хронічні захворювання, дуже багато ампутацій — і все навантаження лягає на медичних сестер і на санітарок: догляд та можливі маніпуляції, — зазначила медсестра.

Інтенсивність роботи в інших відділеннях на прифронтових територіях також зросла через необхідність обслуговувати роботу воєнкоматів, допомагати внутрішньо-переміщеним особам, брати на облік мешканців інших районів, оскільки там лікарні можуть бути знищені обстрілами або опинитись під окупацією.

Питання безпеки особливо гостро стоїть для бригад швидкої допомоги — станом на 2025 рік росіяни вбили 58 медиків “швидкої”, поранили 122, пошкодили й знищили понад 600 автомобілів.

В самих лікарнях не завжди є укриття, або ж там “немає ні туалету, ні води, ні де сісти — просто підвал”. І навіть якщо укриття є, часто фізично неможливо або дуже важко перемістити пацієнтів, котрі прикуті до ліжок або проходять процедури, які не можна переривати. Тож персонал переважно користується “правилом двох стін”.

Згадуючи початок російського вторгнення, медсестри з регіонів, які безпосередньо зазнали атак, розповідали, що фактично жили в лікарнях, заміняли працівників кухні та інший персонал, який евакуювався. На їхньому почутті обовʼязку часто трималась вся система. І, вірогідно, робиться припущення, що так триватиме й надалі.

Невиплата “прифронтових” - неповага до медиків, які ризикують своїм життям заради порятунку інших. Міністерство охорони здоров'я, яке не може гарантувати ані надходження цих виплат до лікарень, ані їхнє справедливе нарахування всьому персоналу відповідно до закону, демонструє свою некомпетентність, - зазначає голова Медичного Рух “Будь як ми” Оксана Слободяна.