Пошук
Заощаджуй чи страждай: який досвід допоможе врятувати пенсійну систему
Читать на русском

Єдиним шляхом для збільшення пенсій в Україні називають накопичувальні фонди. Втім, це доволі ризикований крок, який, до того ж, відріже від гідних пенсій частину населення. Та чи є альтернатива? Її можна пошукати на прикладі як далекої Нової Зеландії, так і значно ближчої Словенії.

Майбутні українські пенсіонери не матимуть альтернативи, окрім як працювати довше, менше витрачати та заощаджувати більше, – таку перспективу було зображено в дослідженні USAID «Ключові аспекти пенсійної реформи в України» (2017).

Схоже, що запобігати найгіршим сценаріям політики будуть лише шляхом посилення суворості пенсійного законодавства. Збереження солідарної пенсійної системи в її існуючому вигляді виглядає примарним.

Проте не можна сказати, що нинішній її стан всіх влаштовує. При високих відрахуваннях до пенсійного фонду в Україні більш ніж скромна пенсія. Нестача грошей змушує українців та українок працювати після виходу на пенсію, хоча робити це важко через поганий стан здоров’я. Законодавчі зміни лише призвели до звуження кола осіб, які зможуть отримати пенсію. Майбутнім пенсіонерам все частіше пропонують ідеї з минулого: наприклад, робити особисті заощадження. Мова йде про більш системні речі як-от введення обов’язкових накопичувальних пенсій, які зроблять добробут пенсіонерів залежним від дій приватних компаній.

Шмигаль спрогнозував "кінець пенсій". Чи можуть українці убезпечити свою старість
Топ

Шмигаль спрогнозував "кінець пенсій". Чи можуть українці убезпечити свою старість

12:57, 05.10.20

У той же час світовий досвід надає масу ідей для покращення стану пенсійної системи. Особливу увагу хотілось би приділити досвіду Нової Зеландії та Словенії; пенсійна система цих держав є доволі оптимальною, а середня тривалість життя на 10 років перевищує український показник, становлячи понад 81 рік.

1. Між етикою й фінансами. Якими мають бути принципи пенсійної системи?

Пенсії не існують для збільшення національних заощаджень або для забезпечення робочих місць актуаріїв, податкових юристів, бухгалтерів, розпорядників коштів та регуляторів. Їх мета – дозволити людям похилого віку та людям з інвалідністю гідно піти з роботи, – ці банальні істини від експерта ООН Ларрі Вілмора було б не зайвим нагадати в епоху неоліберальної гегемонії.

Часто реформи виходять за межі, викликані міркуваннями демографії, й зумовлюються ідеологічними уподобаннями реформаторів, зазначають експерти Міжнародної організації праці.

Принципи побудови справедливої пенсійної системи визначила МОП в Конвенції № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення. Серед них:

  • універсальність;
  • соціальна солідарність та колективне фінансування;
  • адекватність та передбачуваність виплат;
  • повна й основна відповідальність держави;
  • недискримінація, гендерна рівність й відповідальність за особливі потреби;
  • фінансова, фіскальна й економічна стійкість;
  • прозоре та надійне фінансове управління та адміністрування,
  • залучення соціальних партнерів та консультації з іншими зацікавленими сторонами.

Ці принципи роз’яснюються та доповнюються Рекомендацією №202. Слід розуміти, що найщедріша пенсійна система може виявитись фінансово-нестійкою у далекій перспективі. Нинішня система не є ані справедливою, ані працездатною. Це зумовлюють такі фактори:

  • мізерність пенсій навіть порівняно з найменшими в Європі зарплатами (середня пенсія (3400 грн) становить менше 30% від середньої зарплати);
  • значний рівень неформальної зайнятості (у 2050 році лише 36% осіб похилого віку зможуть отримувати пенсію);
  • соціально-несправедливе фіскальне навантаження (податки для зарплати високі, ЄСВ для роботодавців знижено, офшори дозволяють олігархам не платити податки);
  • недовіра до фінансових інституцій та нерозвиненість фондового ринку (неможливість функціонування накопичувального пенсійного рівня);
  • високий рівень еміграції та відсутність імміграції (це провокує дефіцит фондів та неможливість компенсувати втрати);
  • старіння населення й зменшення народжуваності (це зумовлює брак платників внесків у майбутньому);
  • коротка тривалість життя, особливо серед зайнятих в шкідливих умовах (через це неможливим є підвищення пенсійного віку).

Реформи викликають сильне занепокоєння фахівців з соціальних питань. У 2017 році було суттєво посилено умови виходу на пенсію. Чоловіки й жінки можуть вийти на пенсію у віці 60 років за умови, що чоловіки мають 35 років стажу, а жінки – 30 років. Ознайомлення з нормами Закону України про пенсійне страхування (Закон) дозволяє дійти висновку, що він передбачив закамуфльоване підвищення пенсійного віку. Приміром, з 1 січня 2018 р. право на мінімальну пенсію в розмірі 40% від мінімальної зарплати гарантується для осіб, які досягли віку 65 років, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу (ст. 28 Закону). До досягнення віку 65 років таким особам може бути призначена державна соціальна допомога. Очікується зростання кількості пенсіонерів, які не мають права на мінімальну пенсію через надто суворі вимоги, стурбовані в дослідженні МОП «Майбутнє пенсійної системи України: адекватність, охоплення та стійкість» (2019). Якщо зараз тільки 3% осіб похилого віку не отримують пенсію, то до 2050 року їх число сягне 60%.

Чи можуть розраховувати українські трудові мігранти на європейські пенсії
Топ
Спецтема

Чи можуть розраховувати українські трудові мігранти на європейські пенсії

20:07, 20.09.20

Розширити доступність пенсій допоможуть такі кроки:

  • вихід на пенсію при виконанні однієї з умов: досягнення віку або відпрацювання стажу. Такі вимоги висуває, зокрема, «Демократична партія пенсіонерів Словенії»;
  • надання пенсій всім, хто має стаж проживання в країні. У Новій Зеландії для набуття права на пенсію необхідно досягти 65 років та проживати в державі (10 років, починаючи з 20 років, з них 5 років після 50 років).

Другий варіант є більш інклюзивним. Всім має гарантуватись базова пенсія, скажімо, на рівні мінімальної зарплати, яка в свою чергу має становити 50% від середньої зарплати. Плюси такої системи у тому, що вона:

  • мінімізує видатки на адміністрування (зокрема, на призначення пенсії);
  • забезпечує гендерну рівність (пенсію зможуть отримати жінки, які займались доглядом за дітьми й близькими);
  • гарантує передбачуваність розміру виплат;
  • стимулює залишатися в країні.

Нова Зеландія та низка країн, що розвиваються, ще у 2000-х роках запровадили пенсії людям похилого віку на підставі перевірки громадянства, тривалості проживання та віку. Ці універсальні системи захищають все населення; чого, однак, засновані на внесках чи на перевірці стану нужденності системи ніколи не зможуть досягти, стверджує Л.Вілмор.

Отже, реформувати пенсійну систему у бік більшої універсальності та відмовитись від жорсткої прив’язки до сплати внесків в умовах тінізації економіки.

2. Ілюзія безпеки. Скількох рівнів пенсійної системи буде достатньо?

Ще у 1994 році Світовий Банк популяризував трирівневу пенсійну систему з такою побудовою:

  • І рівень – солідарні пенсії, що мають забезпечувати існування;
  • II рівень – обов’язкові накопичувальні пенсії, засновані на величині відрахувань;
  • III рівень – добровільні пенсійні заощадження.

Актуальним є питання щодо ІІ рівня, що очікує свого запуску в Україні. І-ий рівень залежить демографічної ситуації й тривалості сплати внесків, а ІІ-ий – від розміру відрахувань й інвестиційного доходу. Втім, свою роль грає й своя «пенсійна магія».

Другий рівень передбачає, що кошти, які працюючі сплачували до накопичувального фонду протягом кар’єри, будуть інвестуватися приватними компаніями у різні об’єкти з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб. Накопичувальна система критикується за те, що передбачуваним у ній є лише розмір внесків, а не пенсії. Правила її функціонування нагадують азартні ігри: як пише експерт ООН Ларрі Вілмор, одні учасники отримують високу віддачу за рахунок інших, які отримують низьку або негативну віддачу від своїх внесків. Через це обов’язкова накопичувальна система може спонукати перейти у неформальний сектор. Якщо накопичення дійсно настільки корисні, то чому держави змушують робити відрахування? Причина полягає в турботі про фінансовий сектор: приватні компанії отримують доступ до ресурсу в формі накопичень.

Накопичувальна пенсія за українськими законами втілює найгірший досвід: вона поєднує обов’язковість участі з покладанням ризиків на майбутніх пенсіонерів. Приміром, в Словенії було запроваджено обов’язкове додаткове пенсійне страхування для окремих професій (шахтарів, поліцейських), а в інших випадках роботодавець міг включити колектив до пенсійної схеми за згодою профспілки. У тій же країні управлінці активами мають забезпечити дохідність у визначеному рівні. Якщо дохідність нижча, то управлінці мусять покрити різницю за рахунок власних коштів.

Впровадження накопичувального пенсійного рівня з точки зору загрози для публічних фінансів пропонував відкласти навіть МВФ. Профспілки й роботодавці налаштовані скептично, адже механізм їх участі в управлінні ІІ рівнем пенсійної системи не прописаний. МОП закликає Україну не повторювати чужих помилок: і в Чилі, і в країнах Центральної та Східної Європи сподівання на накопичувальну систему не виправдались. На фоні кризи 2008 р. чимало держав вирішили відновити пріоритет солідарної системи. Як звертають увагу в USAID, Польща являє собою приклад країни, де захоплення чилійською моделлю призвело ледь не до банкрутства, тому з 2018 р. участь в накопичувальних фондах стала добровільною. За умови розвиненості й ефективності І рівня відпадає необхідність у ІІ рівні. Як стверджує Л.Вілмор, саме така система, яка виключає «примусові заощадження», існує у Новій Зеландії.

Третій рівень пенсійної системи теж має свої обмеження. Приватні пенсії рідко індексуються й можуть бути знецінені. Але є позитивні приклади, коли недержавні пенсійні фонди діють під контролем профспілок й виступають відповідальними інвесторами. Фонд Bâtirente в Канаді не лише забезпечує своїх членів додатковими виплатами, а й використовує капітал для впливу на керівництво компаній, заохочуючи їх брати до уваги екологічні й соціальні міркування.

Отже, слід відмовитись від ідеї обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи. Адже ІІ рівень може посилити кризу, відтягнувши кошти солідарної системи.

3. Рівень якості. Яка пенсія забезпечить гідний рівень життя пенсіонерів?

Станом на початок 2020 р. середня пенсія в Україні (3083 грн) становила менше 30% від середньої зарплати (10727 грн). Розрив міг бути вищим через практику виплати зарплат в конвертах. Тоді як в Новій Зеландії середня пенсія становить близько 40% від середньої зарплати. Навіть за існуючих економічних можливостей пенсія могла би бути вищою.

Втім, і майбутнім пенсіонерам не позаздриш. Зниження коефіцієнту страхового стажу з 1,35% до 1% позбавляє багатьох права на мінімальну пенсію, передбачену міжнародними стандартами. За чинною формулою, кожен рік сплати внеску забезпечує 1% від базової заробітної плати. Після 30 років внесків розмір виплат становитиме 30% від їх попереднього заробітку. Хоча згідно конвенції №102 розмір має бути від 40%. До прикладу, у 2018 р. в середньому в ЄС пенсії після виходу на пенсію становили 58% від останнього заробітку.

Особи, які мають заробіток, рівний середній зарплаті в країні, матимуть нижчі пенсії, ніж встановлений прожитковий мінімум, – застерігають експерти МОП.

Становище жінок виглядає ще гіршим через нижчий рівень заробітків та неактивність у зв’язку з доглядом за дітьми. Проблема «материнського штрафу» поширена в усіх країнах Європи за винятком Скандинавії, де існують щедрі допомоги на дітей, а мережа дитсадків дозволяє швидко повернутись матерям на ринок праці.

Як відрізняються в Україні пенсії чоловіків та жінок
Топ
Спецтема
(Не)доступне піклування держави

Як відрізняються в Україні пенсії чоловіків та жінок

15:35, 26.10.20

Варто розглянути ідею зближення пенсійного й зарплатного мінімумів. Пенсія за будь-яких обставин не може бути нижчою мінімальної зарплати. Досягти рівності допомогло би встановлення жорстких співвідношень між мінімальною й максимальною пенсіями. Такий принцип діє в Швейцарії: згідно ст. 112 Конституції, максимальна пенсія не повинна перевищувати вдвічі мінімальну пенсію. На нашу думку, розмір пенсій має індексуватись двічі на рік.

Крім основної пенсії повинна існувати додаткова для більш платоспроможних працівників. Проте навіть великої пенсії може бути недостатньо для гідного життя. Слід гарантувати пенсіонерам доступ до негрошових благ: медицини, догляду й транспорту. Медична реформа, монетизація пільг та комерціалізація соціальних послуг може звузити доступність цих благ. У деяких країнах (зокрема, в Мексиці) існувала практика видачі пенсіонерам карток, за рахунок яких можна придбати їжу чи ліки. Літні особи потребують догляду; належна оплата доглядової праці допомогла б вирішити проблему безробіття.

Отже, має бути достатня базова пенсія: гарантована виплата, близька до мінімальної зарплати, з незначною диференціацією розмірів. Пенсіонерам слід забезпечити доступ до безкоштовних суспільних благ.

4. «Голландська хвороба». Хто має платити за пенсії?

Рекомендація МОП № 202 проголошує, що держави мають вишукувати ресурси для виплати пенсій, зокрема, шляхом протидії ухиленню від податків через офшори. Приблизно $1 млрд втрачає бюджет через несплату податку на прибуток аграрними й металургійними корпораціями при експорті. Ще приблизно $1,5 млрд доларів втрачається через несплату податків на дивіденди з огляду на обсяг виведення капіталу, озвучений головою Ради НБУ Богданом Данилишиним. Найчастіше серед топ-100 українських компаній можна знайти акціонерів з Нідерландів.

Фактор податкових гаваней справляє вплив на стабільність пенсійних систем не лише в Україні. В епоху глобалізації ризик втечі капіталу змушував уряди утримувати підприємців, знижуючи податки або ж закриваючи очі на офшорні махінації. Проте фахівці МОП вказують, що за цей час податки на зарплати не зменшились чи навіть зросли. Політика низьких податків для бізнесу вичерпала себе й виступає пограбуванням народу капіталістами. В Україні економіка контролюється не транснаціональними корпораціями, а олігархами, які (на жаль) нікуди з України не підуть навіть з посиленням податкового тиску.

Ще одним інструментом забезпечення справедливого розподілу багатств є запровадження прогресивного оподаткування. Вищий податок має стягуватися при купівлі коштовних предметів споживання та при отриманні пасивних доходів. Чим далі, тим важче владі буде знаходити аргументи проти обкладання податками найбагатших.

Наповнити ПФУ допомогли би внески працюючих на нестандартних умовах; нинішня система соціального страхування не підходить багатьом людям, адже внески мають сплачуватись у певному розмірі й певний проміжок часу. Слід звернути увагу на рецепти, які пропонує МОП.

  • По-перше, охоплення соціальним страхуванням тимчасових, частково зайнятих та інших нетипових працівників можна покращити, знизивши законодавчі межі щодо мінімальної тривалості зайнятості, мінімальної кількості відпрацьованих годин та забезпечення рівного охоплення різних форм зайнятості.
  • По-друге, охоплення соціальним страхуванням слід поширити на категорії працівників, які раніше не виходили за рамки обов'язкового покриття, такі як працівники, що виконують роботи разового характеру, та самозайняті, зокрема, особи, які працюють через цифрові платформи.
  • По-третє, має бути покращена якість надання послуг, що стимулюватиме реєструватись у якості платників податків. Полегшити процес сплати податків може сплата ЄСВ раз на рік.
  • По-четверте, необхідним є посилення повноважень інспекцій праці з метою виявлення прихованих трудових відносин.

Отже, оновлення пенсійної системи не уявляється без впровадження механізмів перерозподілу багатств. Лише суспільство, де всі виконують обов’язок сплачувати податки, може забезпечити справедливі пенсії.

5. Вік – не перешкода. Як розкрити потенціал літніх працівників?

Якщо працюючі старшого віку відчуватимуть посилений захист, то у такому разі вони будуть працювати з більшою віддачею й обиратимуть легальну зайнятість. Слід впровадити виплату вихідної допомоги у розмірі 2 середньомісячних заробітків працівника, який вирішив звільнитись через досягнення пенсійного віку. Така виплата існує в Словенії. Керуючись досвідом цієї країни, вважаємо за необхідне заборонити звільняти з економічних причин осіб, яким залишається 2 роки до пенсії. Таке скорочення може дозволятись лише у випадку, якщо роботодавець придбає стаж, необхідний для отримання пенсії за віком. Слід впровадити у законодавство передбачену низкою галузевих угод норму про неможливість укладення з особами, яким лишається менше 5 років до пенсії, строкового трудового договору меншої тривалості. Спонукати до подальшої роботи пенсіонерів може звільнення зарплат від соціальних внесків після досягнення певного віку, надання додаткових відпусток і т.д. Слід звернути увагу на досвід Німеччини, де старші працівники можуть працювати неповний робочий час з отриманням компенсації заробітків від держави. Усі ці заходи зроблять процес виходу на пенсію позбавленим зайового стресу.

Окремої уваги потребують зайняті в особливо важких і шкідливих умовах. Українські шахтарі, металурги та представники інших важких професій змушені тепер працювати довше. При цьому, як і раніше, через поганий стан здоров’я вони отримують виплати нетривалий проміжок часу.

Працівниці шахт не можуть повернути пенсійні пільги через юридичну колізію
Топ
Уточнено
Спецтема

Працівниці шахт не можуть повернути пенсійні пільги через юридичну колізію

21:52, 31.08.20

Парламент має змінити закон з урахуванням рішення Конституційного Суду України, яке повертає пільгові умови виходу на пенсію, що діяли до 1 квітня 2015 року. Можна запозичити досвід Польщі, де вийти на пенсію шахтарі можуть у будь-якому віці, пропрацювавши на шахті 25 років, та Болгарії, де обмежено максимальну кількість років, які можна працювати у певних сферах. Такі особи мають користуватись переважним правом здобути іншу, менш шкідливу професію. Слід покращувати умови охорони праці на роботах зі шкідливими умовами. Принципове значення має недопущення перепрацювань, зокрема, заборона можливості таким особам працювати за сумісництвом або надурочно. Позитивну роль має зіграти заборона застосування відрядної форми оплати праці на роботах, де існує вища небезпека нещасних випадків. До атестації робочих місць за умовами праці мають долучатися лише державні установи. Адже власник зацікавлений в тому, щоб не надавати пільги за шкідливі умови праці й не сплачувати кошти на доставку пільгових пенсій. З цією метою часто залучаються зручні експертні організації.

Захищеність у трудових відносинах заохочуватиме участь у соціальному страхуванні. Збереження життя і здоров’я пенсіонерів зможе продовжити тривалість трудової кар’єри й тим самим посилити стійкість пенсійної системи. Від вирішення проблем пенсійної системи залежить стабільність суспільства. Розрекламоване владою впровадження накопичувального рівня – це не єдиний можливий шлях змін. Пенсійна система має розвиватись у бік кращого охоплення населення, продовження тривалості життя й підвищення його якості. Потрібно лише, щоб реформи робились людьми, які відчувають відповідальність перед пенсіонерами, а не інвесторами й роботодавцями.

Підписуйтесь на наш Youtube-канал, щоб не пропустити нові відео на гостросоціальну тематику.

Всі новини про пенсії в Україні читайте в розділі Соціалка на Соцпорталі.

Читайте також:

Коментарі