У печерах Ізраїлю виявили кулінарні традиції неандертальців — дослідження

Чи могли неандертальці мати кулінарні звички, які передавались у межах родини чи спільноти? Нове дослідження припускає: так. Дві групи неандертальців, які мешкали в печерах Амуд і Кебара на півночі Ізраїлю, хоча й користувались подібними кам’яними знаряддями та полювали на ту саму здобич, обробляли її по-різному.

Вчені вважають, що ці відмінності свідчать про локальні харчові традиції або культурні особливості в межах неандертальських спільнот.

Невеликі відмінності у слідах порізів між Амудом і Кебарою можуть вказувати на локальні традиції обробки туш», — каже Анаель Жаллон, аспірантка Єврейського університету в Єрусалимі та провідна авторка статті, опублікованої в Frontiers in Environmental Archaeology. — Попри спільні умови життя і подібні виклики, ці дві групи розробили різні стратегії обробки м’яса, можливо, через культурні звички або соціальне навчання.

Як це з’ясували?

Печери Амуд і Кебара, віддалені одна від одної лише на 70 кілометрів, слугували домівкою неандертальців близько 50–60 тисяч років тому. Археологи виявили в них залишки вогнищ, знаряддя, поховання та чимало кісток здобичі — переважно газелей і плямистих оленів.

Обидві групи використовували подібні крем’яні інструменти, однак аналіз решток засвідчив різницю у підході до обробки туш.

• У Кебарі частіше приносили велику здобич до печери — тобто розділення туші відбувалося вже на місці.

• У Амуді 40% знайдених кісток — обгорілі й поламані. Це може свідчити про приготування м’яса або пошкодження решток після термічної обробки.

• У Кебарі таких кісток значно менше — лише 9%, але вони ціліші й також імовірно були приготовлені.

• У Амуді кістки рідше мають сліди ушкодження від хижаків — можливо, через інший спосіб зберігання м’яса.

Різні сліди — різні звички

Дослідники уважно проаналізували порізи на кістках — їхню глибину, форму, кут нанесення. Хоча інструменти у двох груп були схожі, порізи в Амуді були густішими та менш прямолінійними, ніж у Кебарі.

Ці особливості не пояснюються різницею в досвіді м’ясників чи типах кісток. Навіть експериментальні моделі не підтверджують версію про інтенсивнішу обробку м’яса для виживання.

Найбільш вірогідне пояснення, на думку вчених, — усвідомлений вибір методу обробки, заснований на традиціях або соціальній організації групи.

Можливі причини різниці

Одна з гіпотез — у печері Амуд могли зберігати м’ясо довше, даючи йому зіпсуватися або висохнути перед приготуванням, подібно до сучасних методів ферментації. Таке м’ясо важче нарізати, що пояснює більш інтенсивні сліди.

Ще один варіант — у Амуді над обробкою працювало більше людей одночасно, що могло вплинути на характер порізів.

Є певні обмеження, — додає Анаель Жаллон. — Іноді фрагменти кісток занадто малі, щоб дати повну картину. Хоча ми врахували вплив фрагментації, це все одно може обмежувати інтерпретацію. У майбутньому необхідно більше експериментальних і порівняльних досліджень — можливо, ми навіть зможемо реконструювати рецепти неандертальців.