У Британії знайшли останки найбільшого скорпіона в історії

Мова про вид Praearcturus gigas. Його скам'янілості були відомі понад століття, але вчені довго сперечалися, ким була ця тварина: гігантським ракоподібним, схожим на мокрицю, чи все-таки скорпіоном.

Нове дослідження в журналі Palaeontology підтримало другу версію.

Важливо: це не повністю збережений скорпіон від голови до хвоста. Мова про фрагменти тіла, які заново вивчили сучасними методами. Але цих даних виявилося достатньо, щоб віднести тварину до скорпіонів і оцінити її величезний розмір.

Деталі

Скам'янілості Praearcturus gigas знайшли у відкладеннях раннього девону на території сучасної Англії та Уельсу. Уперше вид описав Генрі Вудворд ще 1871 року. Тоді його прийняли за великого ракоподібного, схожого на мокрицю. Навіть назва Praearcturus пов'язана з Arcturus - групою сучасних морських рівноногих ракоподібних.

Пізніше з'явилася інша версія: можливо, це був не ракоподібний, а гігантський скорпіон. Але довести це було важко, бо збереглися лише окремі частини тіла, а характерного скорпіонового хвоста серед них не було.

У новій роботі дослідники заново описали старі та нові фрагменти. Вони використовували малюнки, звичайну фотозйомку і томографічні дані - по суті, пошарові зображення скам'янілостей. Вчені знайшли кілька ознак, які підтримують приналежність Praearcturus gigas до скорпіонів: великі педипальпи з нерухомим і рухомим "пальцем" клешні, особливу будову стернума та інші деталі анатомії.

Розміри тварини вражають. За оцінками Музею природної історії в Лондоні, клешні Praearcturus сягали близько 16 см, а загальна довжина тіла була понад метр. Для порівняння: найбільші сучасні скорпіони виростають приблизно до 23 см.

Цей скорпіон жив у ранньому девоні, коли життя на суходолі тільки починало ставати складнішим. Рослини були невеликими, лісів ще не існувало, а предки рептилій, ссавців і птахів ще залишалися у воді. На такому тлі метровий скорпіон був справжнім гігантом.

Але уявляти його тільки як сухопутного монстра не варто. Автори вважають, що Praearcturus gigas міг бути водною або напівводною твариною. Його скам'янілості пов'язані з річковим середовищем, а деякі особливості тіла нагадують структури, які допомагають жити у воді. Ймовірно, він міг полювати і на суші, і у воді.

Його здобиччю могли бути дрібні членистоногі на суші, а у воді - риби або інші тварини. У той час великих наземних хижаків було мало, тому такий скорпіон міг займати дуже важливе місце в екосистемі.

Чому це важливо

Знахідка важлива не тільки через розмір. Вона показує, що великі хижаки з'явилися дуже рано в історії освоєння суші тваринами.

Зазвичай, коли говорять про гігантських членистоногих, згадують величезних багатоніжок на кшталт Arthropleura або гігантських бабкоподібних комах кам'яновугільного періоду. Але вони жили щонайменше на десятки мільйонів років пізніше. Praearcturus gigas існував набагато раніше - у той час, коли сухопутні екосистеми ще тільки формувалися.

Це допомагає зрозуміти, як тварини переходили між водою і сушею. Скорпіони сьогодні - наземні хижаки, але їхня давня історія могла бути складнішою. Якщо Praearcturus дійсно був напівводним, це означає, що ранні скорпіони могли використовувати обидва середовища і не одразу стали повністю сухопутними.

Бекграунд

Скорпіони належать до членистоногих - величезної групи тварин, куди входять комахи, павуки, ракоподібні, багатоніжки та багато інших. У членистоногих є зовнішній скелет, членисті кінцівки та сегментоване тіло.

На суші розмір таких тварин зазвичай обмежений: їм складніше підтримувати тіло і дихати за великих розмірів. У воді великим членистоногим легше, бо вода підтримує масу тіла. Тому ідея про те, що метровий скорпіон міг бути хоча б частково водним, виглядає логічно.

Особливість Praearcturus gigas у тому, що він жив на кордоні двох світів - коли тварини вже почали освоювати суходіл, але багато великих форм все ще залежали від води.

Джерело

Дослідження: Richard J. Howard et al., "A revision of Praearcturus gigas: a giant scorpion from the Lower Devonian (Lochkovian) of Britain", Palaeontology, 2026.