Учені з'ясували, хто мав більше шансів пережити "чорну смерть" у Середньовіччі

Дослідники з Даремського університету (Англія) (Durham University) виявили в архівах Британської бібліотеки унікальний середньовічний документ, який проливає світло на те, хто зміг вижити під час однієї з найбільш смертоносних епідемій в історії - "чорної смерті".

Йдеться про список із 22 селян, яких ченці абатства Рамсі зафіксували як таких, що захворіли та згодом одужали 1349 року. У документі також вказані орієнтовні терміни їхнього повернення до роботи на землях лорда.

За даними дослідників, тривалість хвороби в цих людей становила приблизно 3-4 тижні, а більшість із них змогли повернутися до праці менш ніж через місяць після зараження.

Це свідчить про те, що навіть у розпал пандемії одужання було можливим, - зазначають учені.

Аналіз показав, що серед тих, хто вижив, частіше зустрічалися більш забезпечені селяни, які орендували кращі та просторіші землі. У них спостерігалися менш важкі симптоми - переважно щільні та сухі нариви.

Також серед тих, хто одужав, було більше чоловіків, проте вчені наголошують, що це пов'язано радше з особливостями обліку у феодальній системі, ніж із біологічними відмінностями.

Дослідники наголошують, що знахідка дає змогу по-новому поглянути на перебіг пандемії XIV століття і показує: навіть під час "чорної смерті" частина людей не лише виживала, а й порівняно швидко поверталася до нормального життя.

Чума (Чорна смерть) - це гостра інфекційна хвороба, спричинена бактерією Yersinia pestis, яка найчастіше передається людині через укуси інфікованих бліх, що паразитують на гризунах. В історичних джерелах вона відома як "чорна смерть" через масову загибель людей і характерні темні ураження шкіри за тяжкого перебігу хвороби.

Вважається, що найбільша пандемія чуми розпочалася в Центральній Азії та через торговельні шляхи (зокрема, Великий шовковий шлях) поширилася в Європу в середині XIV століття. Одним із ключових осередків поширення в Європі стали портові міста Середземномор'я, включно з торговими центрами Італії, звідки хвороба швидко охопила весь континент.

За оцінками істориків і демографів, під час епідемії XIV століття загинуло від 75 до 200 мільйонів людей по всьому Євразійському континенту. У Європі смертність в окремих регіонах сягала 30-60% населення, що призвело до глибоких соціальних та економічних змін, включно з дефіцитом робочої сили і перебудовою феодальної системи.

Чума сьогодні вважається рідкісним, але потенційно небезпечним захворюванням. На відміну від середньовічних пандемій, сучасні антибіотики дають змогу ефективно лікувати інфекцію, особливо якщо терапію розпочато на ранній стадії.

Зараз чума трапляється епізодично в природних вогнищах - головним чином в окремих регіонах Африки (включно з Мадагаскаром і Конго), а також у деяких районах Азії та західної частини США. Передача найчастіше відбувається через укуси бліх або контакт з інфікованими тваринами, а не масово між людьми, як у минулому.

Без лікування захворювання, як і раніше, залишається вкрай небезпечним: летальність може досягати 30-100% залежно від форми (бубонна, септична або легенева). Однак при своєчасному застосуванні антибіотиків смертність різко знижується, і більшість пацієнтів повністю одужують.