Пошук

Система зламалася? За що в Україні критикують міжнародні організації

За що українці критикують міжнародні організації та чи є альтернатива
Читать на русском

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну сталася низка гучних скандалів, пов'язаних із діяльністю міжнародних організацій.

Остання доповідь провідних правозахисників Amnesty International, які звинуватили українських військових у тому, що вони, обороняючи міста від російських військ, наражають на небезпеку мирне населення, мала вибуховий ефект. Перед цим скандали кілька разів спалахували навколо Червоного Хреста: через вивезення українців із гарячих точок на територію РФ, а також через евакуацію та подальшу загибель в Оленівській колонії частини українських військових, які обороняли завод “Азовсталь” у Маріуполі.

В українському інфополі вбачають у цьому підігравання ворогові чи принаймні слабкість і марність абсолютної більшості міжнародних інституцій. А народна творчість породила гіркі меми про “глибоке занепокоєння”.

Credit: Oleksii Kustovskii (Kusto)

Однак в умовах війни Україна потребує міжнародної підтримки. Як військово-політичної, так і гуманітарної. Але чи є інші механізми допомоги та солідарності?

У чому суть скандалу з Amnesty

Amnesty International - провідна правозахисна організація, заснована 1961 року в Британії. Вона налічує близько 10 млн співробітників та волонтерів по всьому світу та представлена у 150 країнах. У тому числі в Україні, де однією з найпомітніших була кампанія 2011 року проти міліцейського насильства. Загалом на рахунку Amnesty багато досягнень, і вона є привабливою для молодих ідеалістів у всьому світі.

Однак 4 серпня 2022 року Amnesty випустила доповідь, в якій заявила, що українські військові наражають на небезпеку мирне населення, оскільки розміщуються на території шкіл і лікарень. При цьому організація визнає, що йдеться про окремі випадки. І що головна причина того, що відбувається, — напад РФ. Але все ж таки звороти та узагальнення у звіті дозволили російській стороні відразу ж із посиланням на Amnesty заявляти про військові злочини України.

Реакція Києва стала однозначною - глава МЗС України Дмитро Кулеба зазначив, що Amnesty створює "фальшивий баланс між жертвою та злочинцем", а президент України Володимир Зеленський заявив, що організація намагається амністувати державу-терориста і перекласти відповідальність з агресора на жертву.

У свою чергу голова українського офісу Amnesty Оксана Покальчук подала у відставку, про свою відставку заявив співзасновник шведського відділення Amnesty Пер Вестберг, польський офіс окремою заявою нагадав про злочини російської армії, а головна британська газета The Times безапеляційно назвала звіт Amnesty путінською пропагандою.

Важливий нюанс — до підготовки гучного звіту не залучали український офіс. Це робиться навмисно — щоб автори були максимально нейтральними та не заангажованими. І це головна претензія тих критиків, які не вірять, що Amnesty усвідомлено підігрують Москві. Натомість у європейській пресі та частково в Україні правозахисну організацію звинувачують у колоніальному підході: ігнорування контексту, усунення місцевих експертів, натягування закостенілих рамок на будь-який кейс та заяви про свою повну нейтральність, досягнути яку в принципі неможливо.

Більше того, голова Amnesty Агнес Калламар спочатку заявила, що за хвилею критики публікації "стоять російські та українські боти і тролі в соцмережах", які бажають війни. І лише через кілька днів організація вибачилася за те, що завдала страждань українцям. Але від своїх підходів та загалом від звіту не відмовилася. Наразі у соцмережах набирає обертів кампанія за відставку Калламар.

Хрест на Червоному Хресті?

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) — найстаріша у світі гуманітарна організація, яка першою в історії почала надавати допомогу всім без винятку потерпілим від війни. Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця налічує до 100 мільйонів добровольців по всьому світу та головним чином займається допомогою мирним жителям, евакуацією, лікуванням поранених військових та обміном полоненими. До початку повномасштабного вторгнення РФ офіси Міжнародного Червоного Хреста в Україні були представлені на Донбасі як на підконтрольній території, так і в ЛДНР.

До початку збройного конфлікту МКЧХ працював виключно на Донбасі, маючи офіси у Маріуполі, Слов'янську, Сєвєродонецьку, Донецьку та Луганську. Допомога, яка була на складах у цих місцях, була розрахована на допомогу десяткам тисяч людей, які проживали у маленьких селах та селищах вздовж контактної лінії завдовжки 450 км. У лютому лінія фронту миттєво збільшилася до 2500— 3000 км, а кількість тих, хто потребує допомоги, стала вимірюватися мільйонами. Ми роздали всю допомогу, яка була на наших складах на Донбасі, але навіть для одного Маріуполя (понад 400,000 мешканців) цього було замало , - розповів представник делегації МКЧХ в Україні Олександр Власенко.

Однак у перші апокаліптичні тижні після 24 лютого Червоний Хрест, як і багато інших відомих міжнародних організацій, перемістив менеджмент до Львова.

Міжнародні організації мають бути тут, поряд із нами. Допомагати з евакуацією мирних жителів з окупованих територій і моніторити “у полі”, що відбувається, а не з європейських офісів, як передбачає їх мандат , — зазначала навесні в коментарі для журналістки Соцпорталу Олександра Матвійчук, голова Центру Громадянських Свобод .

Тоді ж низка українського громадянського сектора закликала глобальні організації переглянути свою політику і почати організовувати допомогу безпосередньо на місці.

Втім, після того, як російські війська залишили північ України, багато міжнародних організацій справді відновили повноцінну роботу у різних регіонах.

Ми посилили делегацію в Україні, сюди приїхало 140 нових співробітників, які мають досвід роботи у гарячих точках та складних контекстах, таких як Сомалі, Афганістан, Ємен, Конго. Сюди почала прибувати гуманітарна допомога – вантажні автомобілі з гуманітарною допомогою продовжують йти з наших складів в Угорщині та Румунії, було організовано вже кілька конвоїв, але через заборону авіасполучення та велику площу України швидко розподілити допомогу неможливо, - зазначив Власенко.

Проте головні претензії до Червоного Хреста в Україні полягають у їхній організації евакуації.

Так, наприкінці березня кілька десятків тисяч українських громадян вивезли через гуманітарні коридори за підтримки Червоного Хреста на територію РФ. Українська сторона засудила такі дії, назвавши їх депортацією. Вважається, що такі дії можуть мати тяжкі наслідки для українців. МКЧХ у свою чергу заявив, що ніколи не вдавались до примусової евакуації.

Другий кейс стосується евакуації з "Азовсталі". Саме команда Червоного Хреста спільно з представниками ООН розпочала 1 травня евакуацію громадян із території комбінату у Маріуполі.

Тоді з бомбосховищ заводу, який залишався останнім бастіоном української армії у місті, вдалося врятувати кілька сотень цивільних. Також звідти вивели живими українських військових, 95 із яких у червні повернули до України в рамках обміну полоненими. Однак через місяць у Оленівській колонії на території ДНР, де тримали решту полонених з Азовсталі, стався вибух. Загинуло близько 50 людей.

Ми не гарантували безпеку військовополонених після їхнього потрапляння в руки ворога, оскільки це поза нашими можливостями. Ми ясно це повідомили сторонам заздалегідь , — заявив у відповідь на закиди МКЧХ, чим викликав ще більшу хвилю обурення.

Втім, одна з українських волонтерок Червоного Хреста, яка з початку вторгнення РФ у рамках роботи з організацією евакуювала людей, витягувала постраждалих з-під завалів та надавала першу допомогу, зазначає, що МКЧХ, звичайно, має всі недоліки великої міжнародної організації. Такі як забюрократизованість, неповороткість та навмисна нейтральність. Однак, на її думку, Росія зі свого боку робить все можливе, щоб дискредитувати МКЧХ в очах українців та підштовхнути до розриву співпраці.

Адже Червоний Хрест — це, насправді, єдині гаранти Женевської конвенції, — вважає волонтерка.

Локальні проти глобальних

Втім, якщо не брати до уваги фактор РФ, то головним недоліком гравців стала відсутність гнучкості.

Наприклад, внутрішні процедури таких організацій часто не передбачають “перенацілювання” коштів — якщо глобальна організація виділила локальній ініціативі гроші на будівництво садка, то в умовах війни ці кошти швидше будуть заморожені, аніж перенаправлені на евакуацію дітей із обложеного міста.

А правила безпеки, за якими більшість міжнародних організацій виїхали з України і перші тижні і не працювали безпосередньо в гарячих точках, для деяких співробітників-українців мали зворотний ефект. Вони продовжили надавати допомогу людям на місцях — але вже як волонтери і без належного захисту.

І в цих умовах значно більшу ефективність показали невеликі українські фонди та НКО, які краще знають місцеву специфіку та можуть відслідковувати бойові дії в режимі реального часу.

Наприклад, евакуацією з гарячих точок займається локальний благодійний фонд “Допомагаємо” – при цьому його підтримує міжнародна організація “Благодійний фонд СОС Дитячі Містечка Україна” та Консорціум партнерських організацій. У чаті фонду під назвою “Гаряча евакуація” постійно сипалися повідомлення.

До нас за допомогою звернувся військовослужбовець: "Мої рідні в Добропіллі Покровського району, у дружини цукровий діабет, вона після інсульту. Є ще дві доньки та онука п'яти місяців. Загалом четверо неповнолітніх. Чи зможете вивезти, поки ми тут розбираємося з ворогом? Як ми допомагаємо? Оператори збирають групи по містах, домовляються з місцевою адміністрацією. Штурмани дивляться на актуальну карту бойових дій, прораховують маршрут. А потім їдуть автобуси з написом "Діти" на лобовому склі, - розповіли у фонді.

Ініціатива "Ангели порятунку" - ще один локальний благодійний фонд, який займається евакуацією. За підтримки партнерів – зокрема організації Восток SOS та приватних благодійників – їм вдалося в період гарячої фази перших місяців війни евакуювати по 300 осіб на тиждень. Більшість евакуйованих — поранені та лежачі.

Ініціатива Fight for Right поставила собі завдання евакуювати людей з інвалідністю.

Міжнародні організації майже не включають людей з інвалідністю до своїх гуманітарних програм. Ми звернулися один до одного по допомогу, активісти з усього світу швидко мобілізувалися. Спільнота сильна, як ніколи , — розповідають в організації.

Тут також наголошують, що невеликі організації та низові ініціативи краще враховують потреби людей. До того ж, людям простіше з ними зв'язатися та безпосередньо попросити про допомогу.

Іншим прикладом є організація World Central Kitchen (WCK), яка змогла налагодити роздачу гарячих обідів протягом кількох годин після вторгнення в Україну. Їхня точка досі працює на польсько-українському кордоні.

WCK в Україніце українці для українців, але фінансування йде від американських донорів, – каже представниця організації Катерина.

За її словами, система працює так — на місцях координатори знаходять ресторани, які готуватимуть гарячу їжу для потреб міста, переміщених осіб, госпіталів. WCK фінансує вартість товарів, роботу людей, доставку.

Щодо медичної допомоги, то волонтери з благодійного фонду "Корпорація монстрів", заснованого Катериною Ножевниковою в Одесі, активно допомагають військовим та мирним жителям. Особливо тим, хто сьогодні перебуває на межі виживання: одиноки матерям, самотнім людям похилого віку, прикутим до ліжка, дітям з інвалідністю. Фонд постачає їх продуктами харчування та дитячим харчуванням, підгузками, ліками та предметами гігієни.

Ми не працюємо з глобальними організаціями, покладаємось на приватних донорів. На нашому сайті є реквізити та гроші приходять як з України, так і з усього світу. Але це приватні пожертвування. Як про нас дізнаються? Ми давно працюємо. Люди розповідають один одному про нас як для того, щоб отримати допомогу, так і для того, щоб зробити пожертву, – розповіли у Фонді.

Такий підхід, особливо щодо медпрепаратів, часто є єдиним можливим, каже консультантка по роботі громадських організацій Альмут Рохановскі.

Припустимо, літній жінці потрібні ліки. Місцевий волонтер може дістати їх втридорога, але швидко. Глобальна організація може купити тонни таких ліків з величезною знижкою, але поставити в місто, де живе жінка похилого віку протягом місяця. Однак ми всі розуміємо, що жінка в такому разі може цих ліків просто не дочекатися, — зазначає експертка.

І все-таки, за її словами, найкращий ефект для допомоги людям дає поєднання гнучкості локальних організацій та ресурсів міжнародних партнерів.

Є надія, що після стабілізації фронту та відновлення роботи на місцях багатьох міжнародних організацій зусилля глобальних та локальних представників вдалося об'єднати.

У свою чергу Соцпортал продовжить публікацію серії матеріалів про українські правозахисні та гуманітарні організації, які працюють під час війни. Для того, щоб про їхню діяльність та потреби дізналися якомога більше людей.

Скільки Укрзалізниця змогла евакуювати людей та що втратила за час війни
Відео

Як Укрзалізниця проводила евакуацію та які втрати зазнала через війну

Читайте також: