Український менталітет: чому ми всюди шукаємо «зраду», а під час біди стаємо сильними

  1. Головна
  2. Наука
  3. Український менталітет: чому ми всюди шукаємо «зраду», а під час біди стаємо сильними
Український менталітет: у чому унікальність українців як нації
Ексклюзив
Топ
09:30, 16.08.2022

Менталітет нації формується тисячоліттями.



Яким є національний характер українців, чим ми відрізняємось від росіян та європейців, які риси нам допомагають, а які, навпаки, шкодять, розповів психотерапевт та письменник Олександр Стражний, який понад п’ятнадцять років вивчає український менталітет. Свої висновки він виклав у книзі «Український менталітет. Ілюзії – міфи – реальність».

Чому і коли ви вирішили досліджувати український менталітет?

Ще під час Помаранчевої революції мене запросили в Будинку вчених прочитати лекцію на цю тему. Власне, то було вперше, коли українці почали замислюватися, а хто ж вони є? Я погодився, тільки попросив кілька тижнів, щоб підготуватися. Пішов до бібліотеки – а там нічого немає щодо цього питання. Або якісь малозрозумілі філософськи трактати, або параноїдальна література на зразок «Христос був українцем». Якось я прочитав тоді цю лекцію. Але тема мене зачепила і почав аналізувати історію, мову, архітектуру, природу, театр, музику, релігію – все, що могло розповісти про характер нації.

До речі, щодо музики. Вам не здається, що переважна більшість наших народних пісень дуже сумні?

Мені спочатку теж так здавалося. Тому з цим питанням я звернувся до Київської консерваторії. Там мені відповіли, що, за статистикою, веселих пісень все ж таки більше. Отже ми – оптимістична нація. І тому вижили в агресивному середовищі.

Давайте спочатку з’ясуємо, що саме ви вкладаєте в поняття «менталітет»?

Для мене це сукупність певних психологічних алгоритмів, які формують погляд людини на навколишню дійсність і відповідно визначають її поведінку. Вперше ідею ментальності нації висунув Алексіс де Токвіль, який написав ще в 1835 році філософську працю «Демократія в Америці». Досліджуючи суспільну свідомість Сполучених Штатів, він звернув увагу на певні забобони, звички, якісь психологічні шаблони, які властиві американському суспільству. І таким чином він зробив висновок, яким є національний характер американців.

Тут одразу постає питання, чи передається через гени менталітет? Адже до Америки приїжджали і приїжджають люди з усього світу?

Так. Але не зважаючи на національність, люди, що проживають довго на одній території, виробляють певні психологічні алгоритми. А взагалі національний менталітет формується навіть не десятиріччями чи століттями, а тисячоліттями. На нього впливає все – яка була територія, гори чи рівнина, клімат, історія. Щодо генетики, вважається, що певні риси характеру передаються парагенетичним шляхом. Тобто все одно щось таки передається, навіть якщо людина народилася на іншій території.

Давайте поговорим про український менталітет. Які ми є?

Спочатку уточнення. Українська нація – це спільнота людей, які проживають на цій території багато тисячоліть. Тож ми маємо рахувати відлік формування українського менталітету з тих часів, коли люди оселись на цій землі і почали її обробляти. Українська нація автохтонна (давньогрецьке значення поняття означало «люди, які живуть тут від початку роду людського»). Хай би як їх не називали, але люди тут живуть багато тисячоліть і з покоління в покоління передають свої психологічні архетипи.

Як я вже казав, на формування менталітету впливає природа, клімат, історія. Через те, що тут родюча земля і доволі сприятливий клімат, українці – не агресивний народ взагалі. Їм ніколи не потрібно було здобувати нові території, щоб прокормитися. Свого було завжди вдосталь. З іншого боку, їм постійно було потрібно захищатися від загарбників.

Така риса як агресивність формується, якщо задля виживання потрібно завойовувати когось. Наприклад, як нормани. Вони завойовували французів, англійців, також на нашу територію приходили за часів слов’янства. Або ж візьмемо наших сусідів росіян, які постійно захоплюють чужі землі. Треба розуміти, що агресивність як риса національного менталітету – це не добре і не погано. Просто її сформувало середовище. Погляньте на історію Росії – вона дуже кривава. В Україні ж не було таких руйнівників, як, скажімо, Іван Грозний.

Тож так склалося, що українці не агресивні. І як казав Лесь Подерв’янський, наша національна ідея – віддовбайтеся, тобто не чіпайте нас. Всю нашу історію нас завжди хтось чіпав – і скіфи, і хазари, і гуни, і татари, і німці. Всім щось було потрібно на цій землі. Тож в українців сформувався такий психологічний архетип – вони вміють оборонятися, захищати свою територію. І відбилися від всіх або асимілювали. Лише згадайте, як довго після другої світової війни продовжувався спротив радянській владі на Західній Україні.

І ця риса нашого менталітету вплинула, наприклад, на виникнення такого феномену як Майдан. Це ж була та сама Запорізька Січ, де можна захищатись або ж нападати у разі потреби. Згадайте барикади на Хрещатику – все було побудовано за образом Січі. Таким чином проявився наш сформований з давніх давен психологічний архетип – ми вміємо оборонятись. Чомусь ні в Білорусії, ні в Казахстані не з’явився такий Майдан – у цих народів історично такого не було.

І згадайте, під час Майдану у нас не били вітрини, не підпалювали автівки, навіть кав’ярні працювали на Хрещатику майже до останнього. А от у французів чи американців чомусь прийнято під час масових заворушень одразу палити чужі авто.

Бачте, це і є наша принципова відмінність. Автівки б’ють тому, що просто треба кудись діти свою агресію. Українцям не треба було на Майдані зганяти злість на чомусь, а тільки захищатись від тітушок та беркутівців. Тому і кав’ярні вцілили.

Ще є одна притаманна українцям риса – ми не любимо владу.

Це також один з наших архетипів. Подивимось, звідки він взявся? Люди жили на своїх хуторах і їм «до лампочки» було, що робилось в Києві. І так було ще за часів князів. До речі, населення їх сприймало як бандитів, які приїжджали збирати данину і не більше того. А як було у козаків на Січі? Вибирали гетьмана і мазали його багнюкою, щоб не зазнався. І якщо в Росії влада – «царь-батюшка», і щоб той Грозний або Петро Перший чи нинішній президент не робили б, їх поважають. «За веру, царя и отечество!» - така традиція у росіян. Українці шли в бій за віру, але ніколи – за гетьмана. У росіян: «Барин приедет и нас рассудит». В українців: «Ага, зараз нам тут якійсь пан буде розповідати, що нам робити».Наша нація дуже консервативна, тому що формувалась як сільська. Це знову ж таки не добре і не погано – так склалося. Сільська – значить, що романтична, сердечна, співає добре, ближче до землі й природи. Тобто дуже багато плюсів. Але з іншого боку, вона дуже консервативна. Тому, що у нас все було. Протягом тисячоліть ми могли прогодувати себе завдяки нашому чорнозему. В Європі були інші умови. Не було такої родючої землі, треба було багато працювати, щоб прокормитися, навіть воювати. Вони вимушені були щось робити.

Ще українці скрізь чекають на зраду. Це таке сьогодення чи національна традиція?

Знову ж таки, це один з наших психологічних архетипів. Дивіться, раніше нашій землі ніколи не було дуже потужного війська. Навіть якщо брати до уваги запорожців, то ж не була величезна армада. І коли з’являвся ворог, треба було домовлятись чи якось ще викручуватись. Українці домовлялися, а потім часто їх зраджували. Це були вимушені кроки заради виживання.

Революція гідності та війна змінили український менталітет?

Ні. Як я вже казав, він формується тисячоліттями. Україні завжди щось загрожувало – голодомори, набіги, війни. Все це сформувало не те що терплячість - але ми більш спокійно ставимося до небезпеки і вирішуємо питання щодо свого захисту. Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, наприклад, великої паніки не було. Просто люди різними шляхами намагалися вивезти дітей. І сьогодні нічого не змінилося. І раніше були війни і страшні катаклізми, як, скажімо, голодомор. Та візьмемо, наприклад, США. Це така «оранжерейна спільнота», на території якої хіба що одного разу була громадянська війна. Тож якщо щось стається – паніка на всю Америку. А в генетичній пам’яті українців зберіглося стільки катастроф, що ми вже звикли більш-менш до всього ставитися спокійно і вирішувати свої питання.

Новини по темі

Популярні новини

Новини про війну

Останні новини