Учені виявили прямий зв'язок між самотністю і тілесним болем
Самотність - це не тільки соціальний, а й тілесний біль.
Як з'ясували дослідники з лондонського університету City St George's, відчуття соціальної ізоляції значно збільшує ризик фізичного болю. Результати масштабного дослідження, що охопило понад 250 000 осіб зі 139 країн, опубліковані в журналі Scientific Reports.
Учасниками опитування стали люди у віці від 15 до 100 років, чиї відповіді були зібрані в рамках світового опитування Gallup World Poll у 2023-2024 роках. Як виявилося, ті, хто почувався самотнім, удвічі частіше скаржилися на фізичний біль, ніж ті, хто самотності не відчував.
Крім болю, самотність також виявилася пов'язаною з підвищеними шансами на розвиток інших проблем зі здоров'ям і психологічного дистресу. Люди, які відчувають самотність, на 25,8% частіше повідомляли про душевні страждання і майже вдвічі частіше - про погане самопочуття.
Автори дослідження - доктор Лусія Макк'я і доктор Анне-Катрін Фетт із департаменту психології та нейронаук - виявили, що найбільший внесок у зв'язок між самотністю і болем вносить саме психологічний дистрес. Він пояснює понад 60% взаємозв'язку. Фізичне здоров'я пояснює близько 19%, а соціально-демографічні чинники (дохід, освіта, наявність підтримки) - 14%.
Крім того, дослідження показало, що самотні люди частіше мають лише початкову освіту, працюють неповний день (при цьому хочуть працювати більше), частіше безробітні й отримують менший дохід порівняно з тими, хто не відчуває самотності.
Примітно, що ці закономірності простежуються в усіх вікових групах, хоча особливо виражені в жінок. Люди похилого віку частіше відчувають себе самотніми, страждають від болю і проблем зі здоров'ям, проте зв'язок між самотністю і болем зберігається навіть у молодих.
"Ми виявили чіткий зв'язок між самотністю і фізичним болем, і значною мірою він пояснюється психологічним дистресом, а також меншою мірою - станом здоров'я і соціально-економічним становищем", - пояснила докторка Маккья.
Вона також підкреслила, що сила цього зв'язку варіюється від країни до країни, що вказує на роль культурних чинників.
Згідно з даними опитування, 22,7% респондентів заявили, що почувалися самотніми "весь день" напередодні опитування. Ці люди частіше були самотніми в сімейному статусі (вдови, розлучені, неодружені), мали нижчий рівень доходу й освіти, а також частіше перебували поза трудовою діяльністю.
Автори підкреслюють: самотність - це не просто відсутність спілкування. Навіть за наявності друзів і родичів, а також задоволеності можливостями для соціальних зустрічей, відчуття самотності може зберігатися - і супроводжуватися реальним фізичним болем.
Цікаво, що найбільші показники самотності, болю та дистресу були зафіксовані не лише в країнах із низьким рівнем доходу. Зв'язок між цими факторами не завжди збігається з рівнем економічного розвитку, що говорить про вплив культурних норм і соціальних очікувань.
Вчені закликають розглядати самотність як глобальний виклик громадському здоров'ю. Розв'язання проблеми, на їхню думку, потребує комплексного підходу - не лише налагодження соціальних зв'язків, а й боротьби з психологічним дистресом і нерівністю.
Дослідження завершує важливим висновком: самотність - це "потенційно хворобливий і багатогранний" стан, який потребує міжкультурного та довгострокового вивчення для розробки ефективних рішень.