У тих, хто часто дивився телевізор, через десятиліття виявили зміни в мозку

На МРТ у них було менше ділянок, що беруть участь у формуванні пам’яті, а в білій речовині частіше зустрічалися ознаки ураження дрібних судин. Подібні зміни пов’язують зі старінням мозку, зниженням когнітивних здібностей та підвищеним ризиком деменції.

Однак дослідження не доводить, що телевізор зменшує об’єм мозку або спричиняє хворобу Альцгеймера. Вчені виявили зв’язок між цією звичкою та результатами МРТ, проте не встановили його причину.

Деталі

Дослідники проаналізували дані приблизно 1700 учасників американського проєкту ARIC, присвяченого здоров’ю серця, судин і мозку.

Спостереження розпочалося у 1987–1989 роках. Середній вік учасників тоді становив 53 роки. Їх запитували, як часто вони дивляться телевізор у вільний час і яку частину робочого дня проводять сидячи.

Відповіді були досить загальними: «ніколи або рідко», «іноді», «часто» та «дуже часто». Точну кількість годин перед екраном дослідники не вимірювали.

Більш ніж через два десятиліття учасникам зробили МРТ мозку. Потім вчені зіставили знімки з відповідями, які люди дали в середньому віці.

У тих, хто дивився телевізор часто або дуже часто, об’єм деяких ділянок мозку виявився меншим, ніж у людей, які майже не вмикали телевізор.

Відмінності стосувалися гіпокампу та енторинальної кори — ділянок, необхідних для формування та збереження спогадів. Саме вони можуть одними з перших змінюватися при хворобі Альцгеймера.

Меншими також виявилися деякі ділянки лобових і потиличних частках. Лобові частки беруть участь у плануванні, прийнятті рішень і контролі поведінки, а потиличні насамперед обробляють зорову інформацію.

Крім того, у любителів телебачення було більше вогнищ підвищеної інтенсивності в білій речовині. На МРТ вони виглядають як світлі плями і можуть вказувати на пошкодження дрібних судин мозку. Такі зміни стають поширенішими з віком і пов’язані з ризиком інсульту та когнітивних порушень.

Цей зв’язок зберігся навіть після того, як дослідники врахували фізичну активність, діабет, індекс маси тіла, куріння та вживання алкоголю.

Справа виявилася не тільки в сидінні

Найбільш несподіваним результатом стало порівняння перегляду телевізора з сидячою роботою.

Учасники, які проводили багато робочого часу сидячи, не мали таких самих показників МРТ. Більше того, у них деякі ділянки мозку були більшими, а ознак ураження білої речовини — менше.

Це не означає, що сидяча робота захищає мозок. Офісні працівники можуть відрізнятися рівнем освіти, доходом, доступом до медичної допомоги та складністю завдань, що виконуються. Повністю відокремити вплив цих факторів у спостережному дослідженні неможливо.

Автори припускають, що значення має не лише нерухомість, а й вид діяльності людини. «Сидяча робота» нерідко вимагає уваги, планування, запам’ятовування та спілкування. Перегляд телевізора зазвичай передбачає більш пасивне сприйняття інформації.

Поки що це лише можливе пояснення. Дослідники не оцінювали зміст передач, ступінь залученості глядача або інші заняття, якими він міг одночасно займатися.

З результатів також не можна зробити висновок, що будь-яка робота за комп’ютером корисніша за вечірній серіал. Дослідження стосується телевізійних звичок кінця 1980-х років, а не сучасних стрімінгових сервісів, соціальних мереж, відеоігор чи смартфонів.

Чому чоловіки виділилися сильніше

Коли дані розділили за статтю, більшість зв’язків між переглядом телевізора та структурою мозку виявили у чоловіків.

Причина невідома. Можливі біологічні відмінності, особливості способу життя або статистичний ефект, що виник після поділу вибірки на менші групи.

Результат не означає, що часте перегляд телевізора безпечний для жінок. Статеві відмінності необхідно підтвердити в нових дослідженнях, спеціально розрахованих на таке порівняння.

Чого дослідження не довело

Учасникам не робили МРТ мозку під час першого опитування. Тому вчені не знають, чи змінився об’єм мозку протягом наступних десятиліть, чи відмінності існували спочатку.

Можливий і зворотний зв’язок. Наприклад, стан здоров’я, рівень когнітивних здібностей, освіта або особливості поведінки могли одночасно впливати і на телевізійні звички, і на результати пізнішого МРТ.

Крім того, частоту перегляду оцінювали за словами самих учасників і лише за чотирма приблизними категоріями. Люди могли неточно пам’ятати свої звички, а за 20 років повністю їх змінити.

До етапу МРТ дійшла лише частина учасників тривалого дослідження. Люди, які погодилися на сканування і прожили достатньо довго для нього, могли бути здоровішими за інших. Це теж може вплинути на результати.

Нарешті, менший об’єм окремих ділянок і вогнища в білій речовині — це не діагноз деменції. Дослідження не показало, скільки учасників захворіли на хворобу Альцгеймера і чи став причиною захворювання час, проведений перед телевізором.

Чому це важливо

Дослідження сидячого способу життя зазвичай зосереджуються на кількості годин без руху. Нове дослідження показує, що об’єднувати всі сидячі заняття в одну категорію може бути неправильно.

Читання, настільні ігри, розмова, інтелектуальна робота та пасивний перегляд телевізора можуть ставити перед мозком абсолютно різні вимоги, хоча людина в усіх цих випадках залишається в кріслі.

Якщо результати підтвердяться, рекомендації щодо здорового старіння можуть враховувати не лише тривалість сидіння, а й зміст заняття. Однак це дослідження поки що не дозволяє встановити безпечну межу перегляду телевізора або обіцяти, що заміна серіалу на головоломку запобіжить деменції.

Для пересічного глядача цей висновок не означає, що один вечір перед екраном є небезпечним. Дослідження стосується стійкої звички, закріпленої в середньому віці, і показує статистичний зв’язок на рівні групи, а не долю конкретної людини.

Контекст

Біла та сіра речовина мозку поступово змінюються з віком. Зменшення об’єму гіпокампу та енторінальної кори може супроводжуватися зниженням пам’яті, а пошкодження дрібних судин позначається на стані білої речовини.

Фізична активність вважається одним із факторів, пов’язаних із більш здоровим старінням мозку. Але відсутність руху — лише одна з можливих наслідків тривалого перегляду телевізора. Важливу роль можуть відігравати харчування під час перегляду, порушення сну, соціальна ізоляція та брак розумового навантаження.

Попередні дослідження вже виявляли подібні зв’язки. Наприклад, в американському проєкті CARDIA часте переглядання телевізора протягом 20 років було пов’язане з меншим об’ємом сірої речовини в середньому віці. Однак і та робота залишалася спостережною та не доводила причинно-наслідковий зв’язок.⁠

Нове дослідження розширює картину: воно розглядає більше ділянок мозку, стан білої речовини та відмінності між переглядом телевізора та сидінням на роботі.

Джерело

Дослідження Натана Фетера, Анаміки Нанди, Сари Хуріхан, Девіда Райхлена та їхніх колег «Associations of distinct sedentary behaviors with cortical, subcortical, and white matter hyperintensity volumes: Evidence from the ARIC study»⁠опубліковано в журналі Alzheimer’s & Dementia у 2026 році.