Принижують та урізають зарплатню. Співробітниці інклюзивного центру в Києві заявили про мобінг

Ви тут лише через зарплату!, - кидає звинувачення матір дитини з інвалідністю в сторону педагогів, що зібрались під Дарницькою РДА у Києві.

Група співробітниць “Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва” прийшли сюди підтримати свою колегу Ірину Гангалюк, яка наважилася на сміливий крок — ініціювала службове розслідування відносно директорки установи через принизливе ставлення.

Жінка заявила про мобінг (цькування, систематичне приниження на робочому місці). Оскільки центр підпорядковується районній владі, то її скаргу на директорку закладу Людмила Матвєйкіну розглядають тут.

Минулого року в центрі змінилось керівництво, пані Матвєйкіна замінила колишню директорку, що пішла на пенсію. З того моменту у тих, хто “не зійшовся характерами” з новою адміністрацією, почались проблеми. Декого звільнили, дехто пішов сам, побоюючись скандалів, а хтось, як Ірина, вирішив боротись.

Як розглядають справи про мобінг

Мобінг — явище для української правової системи відносно нове. Відповідний закон був прийнятий наприкінці 2022 року і він говорить про те, що це “систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність”.

Суть справи Ірини про мобінг полягає в тому, що проти неї двічі проводили службове розслідування за надуманими, на її думку, приводами. Минулого року у звʼязку з цим їй урізали доплати. Цього року вона на батьківських зборах зазнала публічного приниження і, за її словами, несправедливих звинувачень зі сторони директорки.

На цих зборах адміністрація переконувала батьків, що я, як завідувачка відділення денного догляду, створюю несприятливий психологічний клімат і через це частина фахівців хоче звільнитись. Це не є правдою, — каже Ірина.

Але, за її словами, після зборів частина батьків все ж написали звернення до директорки з проханням замінити завідувачку. Після цього проти Ірини почалось нове службове розслідування. Вона розцінила це як психологічний та економічний тиск, а отже мобінг, та почала протистояти.

Інклюзивний центр є муніципальним, тож вона вирішила подати заяву до Київської міської державної адміністрації. Та своєю чергою переадресувала до Дарницької райдержадміністрації. Саме тут під дверима одного з кабінетів зустрілись дві конфронтуючі групи — колеги, що прийшли підтримати Ірину, та батьки й педагоги, які зайняли сторону директорки.

Першою до кабінету запросили директорку Центру, потім — Ірину, при цьому, не дозволивши зайти юристу, який їй хотів допомогти. За словами педагога, вона мала можливість детально розповісти про ситуацію.

Мене вислухали, але про багато сказаних мною фактів комісія одразу без обговорення і детального розгляду відповідала, що це не мобінг, - зазначила Ірина.

За словами юриста та активіста ГО "Соціальний Рух" Віталія Дудіна, який займається кейсом Ірини, її справа є яскравим прикладом саме мобінгу, а не просто конфлікту в середині трудового колективу.

Адміністрація систематичними, повторюваними діями, використовуючи всі свої можливості, такі як службові розслідування, догани чи залучення лояльних батьків та співаробітників, тисне на Ірину, переконує оточуючих в тому, що Ірина не є професіоналкою, не має достатньої кваліфікації, а отже має піти з роботи. Жодних вагомих доказів щодо цього не наводиться, однак створюється постійно напружена атмосфера. Також не приймають її лікарняні листки, знаходячи в них дрібні недоліки, позбавляють надбавок та іншим чином завдають шкоду добробуту Ірини, — каже юрист.

Згодом до кабінету також покликали “групу підтримки” директорки з-поміж батьків. Декілька колег Ірини, які теж зазнали мобінгу від адміністрації, думали, що їх також запросять, але цього не сталося.

“Бранці любові” та адміністрації

Окрім справи Ірини, ще одним з проявів конфлікту після приходу нової директорки став перерозподіл виплат — частині співробітниць урізали надбавки за складність і напруженість в роботі. Заяви педагогів про цю несправедливість і стали причиною обурення матері, яка прийшла зі своїм сином в “групі підтримки” директорки.

Подібний ефект, коли працівниць доглядової сфери звинувачують в неетичності, називається “бранці любові”. Медсестрам, вихователькам, або, як у цьому випадку, співробітницям інклюзивного центру важче боротись за свої права, бо вважається, що вони мають працювати передусім заради високої мети, а не зарплатні.

Я люблю свою роботу, але за що я маю жити? 9 тисяч зарплати, а я ще постійно проходжу курси підвищення кваліфікації, вебінари. Вони платні, по 300 грн. Як можна подібне нам говорити? Я в цей центр за 20 років пів дому винесла. Штори, іграшки, навіть стілець, на якому в моєму кабінеті сидять діти, — це те, що я принесла з особистих речей, — каже співробітниця центру, яка підтримує Ірину.

Жінка просила не називати свої імʼя, оскільки сама зіштовхнулась з мобінгом — їй намагались збільшити робочі години та змусити “відпрацьовувати” повітряні тривоги. Педагог відмовилась і наразі постійно перебуває під тиском. За її словами, батьки дітей з інвалідністю також опинились заручниками ситуації.

Адміністрація вирішує, чи запросять дитину на якийсь захід, чи зможе вона відвідати свято, чи щось подібне. Або ж взагалі чи буде відвідувати центр, бо ми не інтернати, перебування тут обмежене по часу. А дітей сюди водять роками, бо їм просто більше нікуди піти, — каже педагог.

Тож, як вона зазначає, що є багато батьків, які підтримують “старий” колектив, але бояться висловлювати думку.

Інша співробітниця центру розповіла, що лишилась працювати попри напружену ситуацію, бо її син має також інвалідність і це дає змогу йому проходити в цьому центрі реабілітацію. Однак ставлення до нього різко змінилось.

Через стрес за останні півроку він набрав 20 кілограмів, — каже педагог.

Схожу історію також має Олена Гостра, колишня керівниця одного з відділів Центру, яку звільнили першою після приходу нової директорки. Вона була обраною головою Ради трудового колективу і намагалася відстоювати інтереси працівниць. Її син також має інвалідність і працював у цьому центрі прибиральником. Олена інколи йому допомагала. Нове керівництво побачило в цьому “корупцію”. Наразі її справа про незаконне звільнення розглядається в суді.

Звільнення відбувається за сценарієм: ініціюється службове розслідування, в цей час проводиться психологічний тиск на працівника, і за підсумками цього розслідування працівнику пропонують звільнитися за погодженням сторін. Якщо не погоджується, тоді звільняють за статтею, — каже Олена.

Також, за її словами, перед тим як звільнити "намагаються видавити за допомогою зарплати". Урізають надбавки, премії та чекають, коли людина сама звільниться. За словами Олени, окрім інцидентів з мобінгом, нинішня директорка також не розуміє специфіки роботи з сім'єю, яка виховує дитину з інвалідністю.

Зараз принцип центру реабілітації: надати послугу, зафіксувати її, звітувати. Послуга! Це для дітей, молоді та батьків. Їм не потрібна послуга, це не перукарня. Їм потрібна допомога: соціальна, психологічна, юридична, довічний супровід, а не 10 послуг. 10 послуг у логопеда чи психолога дасть свої плоди у здорової дитини. Дитині з аутичним спектром знадобляться роки копіткої, безперервної роботи! Це треба знати, розуміти, відчувати!, — каже Олена.

Також, за її словами, молодь з 18 до 35 років мають право перебувати у відділенні трудової реабілітації лише 3 місяці.

Чому можна навчитися за 3 місяці? І це люди з інвалідністю 1 та 2 групи. А далі куди? Що їм робити? Який сенс у такій реабілітації? Центр з таким підходом - абсолютно безглузда організація, яка не несе користь тим заради кого він був створений! Сім'я приходячи сюди за допомогою – втрачає свій час!, — зазначає педагог.

Олена налаштована у разі перемоги повернутись в Центр і також прийшла підтримати Ірину.

Позиція адміністрації

Відповідно до документів, якими оперує адміністрації, батьки дітей з інвалідністю помітили напружену атмосферу та зробили висновок, що через Ірину планують звільнятися “чудовий вихователь молодшої групи, “офігенний” психолог та професійний логопед”. На основі цього звернення адміністрація ініціювала службове розслідування, в ході якого виявила, що Ірина зверталась до фахівців під час занять “на підвищених тонах” та публічно веде “обговорення заробітної плати” однієї з колег. Ірина на цих документах окремо дописала, що з жодною відповідною скаргою вона не була ознайомлена і тому з такими висновками не погоджується.

Вірогідно, адміністрація намагається переконати, що сама Ірина, як завідувачка відділення, застосовує мобінг щодо своїх підлеглих та примушує висококваліфікованих працівників звільнятись. Однак насправді вона не має жодних важелів впливу, не може позбавити премії, виписати догану чи якось інакше реально вплинути на положення працівників. Тим більше, що всі докази базуються на словах людей, які є залежними від директорки. Натомість проти Ірини повною мірою застосовуються всі економічні, адміністративні та психологічні важелі впливу, — каже юрист Віталій Дудін.

Відпустка перед бурею

Після розгляду справи у РДА Ірина мала йти у відпустку і зайшла на роботу у свій Центр, аби закрити останні справи. Там її зустріла адміністрація, змусивши перенести відпустку до завершення згаданого вище службового розслідування. За декілька днів його закінчили й результатом стала догана. Відповідно до українського законодавства, після другої догани працівника можна звільнити. Однак Ірина планує оскаржити цей документ, оскільки вона не згодна з таким рішенням і вважає, що наказ про догану не розкриває протиправності поведінки. Колеги також планують її підтримати у наступному навчальному році й продовжити боротьбу за свої права.

РДА рішення щодо мобінгу в “Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Дарницького району міста Києва” ще не прийняла.