Ігнорування рапортів та відмова у лікуванні: з якими проблемами стикаються військові в Україні

Коли все-таки діє рапорт, а коли потрібно звертатися до вищих інстанцій і коли чи не єдиним виходом є тривала судова тяганина — про це в коментарі РБК-Україна розповів адвокат об’єднання адвокатів «Актум» Рустам Нурієв.

Головні проблеми захисників: досвід адвокатів

Спектр правових питань, з якими стикаються українські військові, досить широкий. Незважаючи на поширену думку, що лідерами звернень є грошові виплати або премії, реальна юридична практика демонструє дещо інші пріоритети.

На першому місці залишаються проблеми медичного забезпечення та неможливість реалізувати право на звільнення, зазначає у розмові з РБК-Україна Рустам Нурієв.

Серед найпоширеніших системних проблем він виділяє такі:

• Блокування направлення на лікування: нерідко діючі військові, які потребують медичної допомоги через погіршення стану здоров’я, стикаються з відмовами або затягуванням процесу з боку безпосереднього командування.
• Проблеми з ВВК: ігнорування рапортів про направлення до військово-лікарської комісії (ВВК) як під час служби, так і безпосередньо після завершення курсу лікування або реабілітації для встановлення ступеня придатності.
• Штучне затягування звільнення: навіть за наявності прямих і беззаперечних законних підстав для звільнення з лав ЗСУ, рапорти військовослужбовців можуть розглядатися місяцями або повністю ігноруватися.

Рапорт чи суд: як і коли вирішують ці проблеми

Вибір інструменту захисту прав безпосередньо залежить від суті самої проблеми. Більшість поточних суперечок щодо лікування або направлення на ВВК найкраще намагатися вирішувати на нижчих управлінських рівнях. Це базовий, найбільш оперативний та ефективний механізм.

«Якщо питання стосується направлення на лікування або проходження ВВК, першочерговим кроком є написання скарг на вище командування до Міністерства оборони України, Генерального штабу або Військової служби правопорядку (ВСП). Це формальний рівень, який вимагає перевірок і службових розслідувань, однак він здатний діяти швидше за суд», — пояснює Рустам Бей.

Зовсім інша ситуація складається з процедурою звільнення з військової служби. За словами адвоката, якщо командування відмовляє у звільненні або ігнорує документи, єдиним ефективним шляхом залишається звернення до суду. Позовна заява в таких випадках стає крайнім, але необхідним кроком.

Чому командування навмисно затягує процес?

Судовий процес в українських реаліях, як правило, триває від 3 до 4 місяців.

Головний нюанс, каже Рустам Нурієв, полягає в тому, що протягом усього періоду судового розгляду військовослужбовець зобов’язаний продовжувати виконувати свої бойові та службові обов’язки. Штучне ігнорування рапорту на місці змушує людину залишатися в строю навіть тоді, коли вона має повне право на демобілізацію.

Чому рапорти «зникають» і що робити військовому?

В армійській структурі діє суворе правило: все виконується лише за командою. Самостійні спроби військовослужбовців захистити свої права часто розбиваються об банальну відсутність фіксації документів. Це найпоширеніша помилка, яка повністю блокує подальший юридичний
захист.

Як зазначає співрозмовник, військовослужбовець (або офіцер, документи якого мають надходити до вищого командування) особисто складає рапорт про звільнення, додає до нього всі необхідні підтверджувальні документи та передає безпосередньому керівнику.

«На цьому етапі документи зникають. Безвідповідальний командир може їх просто не передати далі або взагалі викинути, оскільки ніякого офіційного сліду передачі не залишається», — звертає увагу пан Нурієв.

Реальні кейси: гучні випадки з практики юристів

За кожним судовим позовом або скаргою стоять живі емоційні історії захисників. Шаблонний підхід і байдужість на місцях іноді призводять до критичних наслідків для цілих сімей або психічного стану самого бійця.

«Бувають випадки, коли є батько-одинак. Дружина померла, а чоловіка навмисно не звільняють. І доводиться чекати звільнення, бо бабусі й дідусі вже не в змозі повноцінно виховувати дитину», — розповідає Рустам Бейказович.

На практиці командування навмисно блокує такі рапорти, змушуючи сім’ю місяцями чекати на рішення суду, поки дитина фактично залишається
без обох батьків.

«Одними з найбільш емоційно складних є ситуації, коли військовослужбовець щиро прагне служити, але через важкі поранення чи хронічні хвороби фізично не здатний виконувати бойові завдання. Коли командування ігнорує цей факт і виявляє тотальну байдужість, у людини руйнується мотивація і з’являється відчуття безвиході», — згадує фахівець.

На жаль, каже він, саме такий глухий кут і відмова у законному направленні на лікування часто стають першопричиною трагічних порушень дисципліни — випадків непокори або самовільного залишення частини (СЗЧ).