Чи повинен роботодавець зберегти місце за зниклим безвісти співробітником - відповідь суду

Згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на військову службу - чи то в рамках призову офіцерів, чи то в період мобілізації, чи то з-поміж резервістів в особливий період, чи то за контрактом, - зберігаються робоче місце і посада на весь строк служби. Ці гарантії діють незалежно від форми власності підприємства або установи, де працювала особа, включно з роботодавцями - фізичними особами, і тривають до закінчення особливого періоду або до моменту фактичного звільнення військовослужбовця,передає Суд.ua.

Крім того, ті самі гарантії поширюються і на працівників, які під час служби зазнали поранень чи інших ушкоджень здоров'я та перебувають на лікуванні, були взяті в полон або визнані безвісти зниклими. У таких випадках за ними зберігається право на робоче місце та посаду до дня, що настає за датою їх взяття на військовий облік після демобілізації, - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), органах Служби безпеки України або в розвідувальних підрозділах. Це правило діє незалежно від тривалості лікування, а також поширюється на випадки повернення з полону, появи людини після того, як її визнали безвісти зниклою, або до офіційного визнання її померлою.

Важливо розуміти, що ці трудові гарантії не застосовуються до співробітників служби цивільного захисту (рядовий і начальницький склад), а також до осіб, які обіймали виборні посади в органах місцевого самоврядування, якщо термін їхніх повноважень уже завершився. Також вони не діють щодо осіб, засуджених за кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби - за умови, що вирок набрав законної сили.

Таким чином, у разі визнання мобілізованого працівника безвісти зниклим, роботодавець зобов'язаний продовжувати зберігати за ним робоче місце і посаду. Припинення трудових відносин можливе лише за наявності відповідних офіційних документів - рішення суду про визнання людини безвісти зниклою або про оголошення померлою. У такому разі звільнення оформляється на підставі пункту 8-2 частини першої статті 36 КЗпП України. До отримання такого рішення ні звільнення, ні заміщення посади правомірними не вважаються.

Раніше Соцпортал писав про історію українського правозахисника Максима Буткевича, який провів понад два роки в російському полоні. Максим у РФ був засуджений до 13 років за сфабрикованою справою, де стверджувалося, що він - екстреміст, який керував загоном ультраправих радикалів. Ці звинувачення шокували всіх, хто знав Максима. Він десятиліттями був правозахисником, співзасновником організації "Без кордонів" і одним із небагатьох людей в Україні, які дбали про долю шукачів притулку, біженців, іноземних студентів, що стикалися зі свавіллям, брутальністю та проявами нетерпимості. Він також допомагав політичним біженцям, які випливають з авторитарних режимів, насамперед путінського.