Археологи виявили найдавніші сліди виробництва латуні у Східній Азії

Дослідники вивчали залишки стародавньої металургійної майстерні в Гуанчжоу — одному з найважливіших торгових центрів Південного Китаю.

На цьому місці археологи виявили печі, виробничі споруди та майже 80 цілих тиглів (жаростійкі посудини для плавлення металу — прим. ред.) та їхні фрагменти, що належать до різних епох. Судячи з знахідок, майстерня використовувалася понад тисячу років — приблизно з III по XVIII століття.

Вчені проаналізували склад тиглів за допомогою портативного рентгенівського обладнання й помітили незвичайну закономірність: у зразках IX–X століть різко зросло вміст цинку.

Саме це змусило дослідників припустити, що посудини могли використовувати для виготовлення латуні — сплаву міді та цинку.

Деталі

Після попереднього аналізу зразки відправили до лабораторії.

На поверхні трьох тиглів IX–X століть дослідники виявили мікроскопічні краплі латуні. Разом з іншими хімічними слідами це дозволило пов’язати посудини безпосередньо з процесом виробництва сплаву.

Саме тому знахідка має особливе значення.

Окремі латунні вироби самі по собі не доводять, що метал виготовили саме там, де предмет згодом знайшли: готовий сплав або виріб могли привезти з іншого регіону.

Тигель зі слідами сировини та готового металу — набагато більш пряме свідчення роботи стародавніх металургів.

Письмові джерела вже давно вказували, що латунь у Китаї виробляли приблизно в X столітті.

Але в істориків була проблема: найдавніші відомі прямі археологічні свідчення спеціалізованого виробництва стосувалися приблизно XVI століття — майже на 600 років пізніше за письмові згадки.

Тиглі з Гуанчжоу заповнюють цю прогалину.

Їхнє датування — IX–X століття — практично збігається з часом, коли китайські тексти починають згадувати виробництво латуні.

Таким чином, археологи отримали фізичне підтвердження технології, відомої раніше головним чином з письмових свідчень.

Тиглі використовувалися при дуже високій температурі — приблизно на рівні температури плавлення міді, близько 1080 °C.

У таких умовах майстри могли нагрівати мідь разом із матеріалом, що містив цинк, і отримувати сплав із відносно невеликим вмістом цинку.

Дослідники звертають увагу й на конструкцію посудин: вони були без кришок. Деякі технологічні особливості нагадують методи виробництва латуні, відомі в середньовічному ісламському світі.

І це привело вчених до ще однієї гіпотези.

Раніше часто припускали, що металургійні знання поширювалися в Китай переважно сухопутними маршрутами Шовкового шляху.

Але у VIII столітті династія Тан втратила контроль над значною частиною сухопутних шляхів на захід. Одночасно різко зросло значення морської торгівлі.

Гуанчжоу чудово підходив для передачі нових технологій. Це був один із найбільших міжнародних портів свого часу, куди прибували торговці з різних частин Азії та Близького Сходу.

Історичні джерела описують великий іноземний квартал міста та численних арабських купців.

Тому автори дослідження вважають, що знання про виробництво латуні могли потрапити до Південного Китаю через морські контакти з ісламським світом.

Однак прямих доказів такого шляху передачі поки що немає. Схожість технологій робить цю версію правдоподібною, але не дозволяє стверджувати, що саме близькосхідні майстри навчили китайців виробляти латунь.

Чому це важливо

Знахідка показує, як швидко технологічні знання могли поширюватися між віддаленими регіонами ще тисячу років тому.

Латунь була цінним матеріалом: поєднання міді та цинку дозволяло отримувати сплав із привабливим золотистим кольором і корисними механічними властивостями.

Пізніше, за часів династії Мін, виробництво латуні в Китаї набуло значно більших масштабів. Нові знахідки з Гуанчжоу дають змогу побачити набагато більш ранній етап цієї історії.

І три невеликі тиглі виявилися особливо важливими: вони зберегли не просто готові вироби, а сліди самого процесу виготовлення металу.

Джерело

Дослідження: Hongyan Xiao та співавт. «Передача технології виробництва латуні морськими шляхами: свідчення тиглів із південного Китаю».

Журнал: Antiquity, 2026.