Як бути з майном зниклих безвісти, пояснює Мін'юст

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року за місцем її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (стаття 43 Цивільного кодексу України, далі - Кодекс).

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин, якщо вона зникла у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного або техногенного характеру.

Статус такої особи виникає з моменту внесення відомостей про неї, що містяться в заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, і вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення (статті 1, 4 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин").

З метою захисту прав та інтересів таких осіб, забезпечення збереження їхнього майна та управління цим майном в їхніх інтересах законодавством передбачено встановлення опіки над майном.

Для цього необхідно звернутися до нотаріуса.

Правові засади опіки над таким майном визначено статтею 44 Кодексу, главою 6¹ Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) та главою 9¹ розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Підстави для вжиття нотаріусом заходів щодо встановлення опіки

Нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, яка пропала безвісти за особливих обставин, на підставі:

• рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою;
• заяви зацікавленої особи або органу опіки та піклування;
• відомостей про особу, яка зникла безвісти за особливих обставин, що містяться в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (стаття 65¹ Закону).

Згідно з Порядком заяву про вжиття заходів щодо встановлення опіки над майном можуть подати:

• близький родич або член сім'ї;
• особа, для якої відсутність встановленої опіки над майном може спричинити порушення її прав або законних інтересів;
• орган опіки та піклування.

Місце встановлення опіки над майном

Нотаріус вживає заходів для встановлення опіки за останнім місцем проживання відповідної особи або незалежно від місця її проживання у випадках, передбачених пунктом 22 розділу "Перехідні положення" Кодексу.

Якщо місце проживання фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, яка пропала безвісти за особливих обставин, невідоме, нотаріус встановлює опіку за місцезнаходженням нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності нерухомості - за місцезнаходженням основної частини рухомого майна (Порядок).

Заходи, яких вживає нотаріус для встановлення опіки

Нотаріус вживає заходів щодо встановлення опіки над майном за допомогою:

• проведення опису відповідного майна;
• призначення опікуна.

За результатами опису майна нотаріус складає акт опису.

Якщо майно перебуває поза нотаріальним округом нотаріуса, до якого звернулися, він надсилає доручення іншому нотаріусу - за місцем знаходження майна.

Після складання акта опису нотаріус призначає опікуна і видає свідоцтво про призначення опікуна над майном особи, яку визнано безвісно відсутньою або особи, яка зникла безвісти за особливих обставин. Акт опису є невід'ємною частиною такого свідоцтва.

Нотаріус вносить інформацію про видачу свідоцтва про призначення опікуна до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Хто може бути опікуном

Опікуном може бути призначена фізична особа з повною цивільною дієздатністю за наявності її письмової згоди. Допускається призначення тільки одного опікуна.

Як правило, це:

• близький родич або член сім'ї особи, яку визнано безвісно відсутньою, або особи, яка зникла безвісти за особливих обставин;
• уповноважений представник органу опіки та піклування.

Термін "близькі родичі або члени сім'ї" використовується у значенні, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".

До таких осіб належать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, прад, прадід, прабабуся, онук, онука, правнучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які проживають разом і ведуть спільне господарство.

Обов'язки опікуна

Згідно з Кодексом опікун над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, яка пропала безвісти за особливих обставин:

• приймає виконання цивільних обов'язків на користь такої особи;
• погашає борги за рахунок її майна;
• управляє цим майном у її інтересах;
• за заявою заінтересованої особи надає утримання за рахунок майна особам, яких за законом зобов'язаний утримувати зниклий.

Припинення опіки

У випадках, передбачених законодавством, нотаріус припиняє опіку на підставі письмової заяви:

• особи, чиє майно перебувало під опікою;
• спадкоємців цієї особи, опікуна або інших заінтересованих осіб за наявності відомостей у Реєстрі про припинення статусу особи, яка зникла безвісти, або за наявності судового рішення про скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою.

Нотаріус виносить постанову про припинення опіки та анулює свідоцтво про призначення опікуна, одночасно вносячи відомості про це до Реєстру.

Внесення відомостей про припинення свідоцтва провадиться в тому разі, якщо дані про таку особу містилися в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.