Учені з'ясували, чому імунотерапія допомагає не всім пацієнтам із раком

Вчені з Монреальського університету і Монреальського клінічного дослідницького інституту (IRCM) з'ясували, що причина криється в набагато складніших механізмах роботи імунної системи, ніж вважалося раніше. Результати опубліковані в журналі Science Immunology.

Імунна система людини оснащена вбудованими "гальмами" - так званими інгібуючими контрольними точками (immune checkpoints), які не дають їй змоги атакувати власні здорові клітини. Однак ракові клітини навчилися використовувати ці механізми у своїх інтересах, подаючи сигнали, які блокують активність імунних клітин.

Сучасні препарати імунотерапії, такі як інгібітори контрольних точок, спрямовані на зняття цих "гальм", щоб імунітет міг розпізнати і знищити пухлину. Але, як показала нова робота, цей підхід не завжди спрацьовує, тому що гальмівні механізми складніші та різноманітніші, ніж передбачалося.

Дослідники зосередилися на двох ключових молекулах - SIRPα, яка знаходиться на поверхні імунних клітин (макрофагів), і CD47, яка є присутнім на багатьох клітинах організму, включаючи пухлинні. Під час їхньої взаємодії формується сигнал "не чіпай мене", який заважає макрофагам поглинати і руйнувати ракові клітини.

Вчені заблокували взаємодію SIRPα і CD47, і сигнал, що інгібує, дійсно послабився - приблизно наполовину. Але частина сигналу, що залишилася, не зникла, навіть коли CD47 була повністю деактивована. Це означає, що SIRPα може пригнічувати імунну відповідь і іншими способами, крім взаємодії з CD47.

За словами провідного автора дослідження Чженхая Тана, який раніше працював у лабораторії професора Андре Вейєтта в IRCM, це пояснює, чому наявні препарати, що блокують тільки CD47, демонструють обмежену ефективність.

"Щоб зробити імунотерапію по-справжньому дієвою, нам потрібно зрозуміти всі шляхи, якими SIRPα пригнічує імунітет, - каже Тан. - Тільки тоді можна буде створити препарати, здатні повністю "відключити" цей механізм захисту раку".

Вчені зазначають, що їхнє відкриття демонструє, наскільки складна імунна система людини. Щоб створювати більш точні та безпечні методи лікування, важливо розуміти молекулярні взаємодії всередині клітин, а також краще адаптувати результати лабораторних досліджень до реальної клінічної практики.

"Ці дані відкривають шлях до нових, більш персоналізованих підходів в онкології, які зможуть допомогти більшій кількості пацієнтів", - підкреслює професор Вейетт.

Відкриття монреальських дослідників не скасовує ефективності імунотерапії, але показує, що боротьба з раком вимагає глибшого розуміння внутрішніх механізмів імунного контролю - і саме це знання допоможе створити ліки нового покоління.