Учені пояснили, як пам'ять формує особистість людини

Сучасні дослідження показують: різні типи пам'яті по-різному беруть участь у формуванні особистості, самовідчуття і життєвого досвіду

Багато хто вважає, що у них "погана пам'ять", якщо вони не можуть згадати сюжет фільму або торт на минулому дні народження. При цьому ті самі люди без зусиль відтворюють абстрактні факти - наприклад, температуру поверхні Сонця. Це пов'язано з тим, що людська пам'ять неоднорідна і складається з декількох систем, пише The Conversation.

Психологи розрізняють декларативну та недекларативну пам'ять. Недекларативна відповідає за навички та звички - наприклад, уміння друкувати або їздити на велосипеді - і не вимагає усвідомлених зусиль. Декларативна пам'ять, навпаки, пов'язана з тим, що ми можемо осмислено згадати: своє ім'я, поточний рік або вміст холодильника.

Декларативна пам'ять поділяється на два ключові типи - семантичну та епізодичну. Семантична пам'ять зберігає загальні знання про світ: наприклад, що кішки належать до ссавців. Епізодична пам'ять пов'язана з особистим досвідом і включає контекст "що", "де" і "коли". Саме вона дає змогу подумки повертатися до подій власного життя і формує відчуття особистої участі в минулому.

Дослідження пацієнтів з амнезією в середині XX століття допомогли вченим чітко розмежувати ці системи. Люди з ушкодженнями певних зон мозку могли втратити спогади про власне життя, але при цьому зберігали великі знання про світ. У протилежних випадках - при семантичній деменції - страждає саме загальне знання, тоді як особисті спогади можуть залишатися відносно збереженими.

Вік також впливає на роботу пам'яті. У дітей семантична пам'ять розвивається раніше, тоді як епізодична формується повільніше і зазвичай повноцінно проявляється лише до 3-4 років. Це пояснює, чому в більшості людей майже немає спогадів про раннє дитинство. У літньому віці епізодична пам'ять, навпаки, погіршується швидше, ніж семантична - особливо в разі деменції.

При цьому нейровізуалізація показує, що обидва типи пам'яті задіюють пересічні ділянки мозку. Дедалі більше вчених вважають, що семантичну та епізодичну пам'ять варто розглядати не як окремі системи, а як континуум. У реальному житті вони постійно взаємодіють.

Яскравий приклад - автобіографічна пам'ять. Коли людина вважає себе "хорошим плавцем", це виглядає як абстрактний факт. Однак за ним майже завжди стоять конкретні спогади про особистий досвід. З часом такі епізоди "стискаються" і перетворюються на стійкі уявлення про себе - процес, відомий як семантизація.

У підсумку пам'ять виявляється не просто архівом минулого, а активним механізмом, який постійно переробляє досвід і формує нашу ідентичність. Те, як ми пам'ятаємо, безпосередньо впливає на те, ким ми себе вважаємо.