Учені пояснили, чому собаки їдять какашки

Коли такса Валері провела 529 днів на волі в дикій природі острова Кенгуру (Австралія), експерти впевнені: вона вижила, поїдаючи... екскременти інших тварин. І нехай звучить це неапетитно, подібна поведінка далеко не рідкість серед собак.

Так-так, ми говоримо про копрофагію - науковий термін, що означає поїдання фекалій. І, як не дивно, майже половина всіх собак пробують це хоча б раз у житті, а кожна четверта робить це регулярно, пише журнал The Conversation.

Навіщо вони це роблять?

Серед диких родичів собак - вовків і лисиць - ця поведінка вважається цілком нормальною. Самки поїдають кал своїх цуценят, щоб не залишати запахів, які можуть привабити хижаків. Також вважається, що свіжі екскременти можуть містити менше паразитів, і поїдання їх знижує ризик зараження.

Цуценята часто вчаться у своїх мам - у прямому сенсі повторюючи за ними. Тож почасти це просто спадщина інстинктів.

А може, це корисно?

Як би огидно це не звучало для нас, у калі все ще можуть залишатися поживні речовини, особливо якщо організм погано засвоює їжу. В екстремальних умовах, як у Валері, це - питання виживання.

Крім того, у собак інші вподобання щодо запаху, смаку і текстури. Те, що нам здається "фу", може здаватися їм "ням".

У чому може бути проблема?

Іноді копрофагія - сигнал про проблеми зі здоров'ям. Хвороби шлунково-кишкового тракту, порушення балансу бактерій у кишечнику, нестача вітамінів - усе це може бути причиною. Тож якщо ваш пес регулярно "балується", сходіть до ветеринара.

Іноді поведінка пов'язана з психологічним дискомфортом: нудьга, стрес, покарання за туалетні промахи, життя в тісному вольєрі - все це може сприяти такому "перекусу".

Чому це може зіпсувати стосунки?

Власники собак, побачивши подібне, відчувають відразу або тривогу. Це може стати навіть причиною повернення тварини назад у притулок. А даремно! Поведінку можна скорегувати.

Що робити?

Ось кілька простих кроків:

• Не сваріть собаку за туалетні промахи - він може почати "знищувати докази".

• Частіше вигулюйте і заохочуйте до туалету в правильному місці.

• Видаляйте "артефакти" з ділянки і з лотка кішки, якщо є.

• Більше спілкування, іграшок та активності - це відволікає і знижує стрес.

• Перевіртеся у ветеринара, якщо поведінка зберігається.

Історія Валері нагадує: те, що здається нам мерзенним, може бути для собак питанням інстинкту, виживання - і просто життя. Співчуття і розуміння, а не тільки "фу!" - ось що допоможе вам впоратися.