Стародавній кубок із Леванту може бути ранньою ілюстрацією міфу про створення космосу
Сюжет на знаменитому кубку з Айн-Самії - срібній посудині заввишки близько 8 см із перехідного бронзового століття (близько 2650-1950 рр. до н. е.) - може зображати зовсім інший переказ, ніж вважалося раніше.
Такого висновку дійшли автори нового дослідження, опублікованого в журналі Journal of the Ancient Near Eastern Society "Ex Oriente Lux". Про це повідомляє портал Phys.org.
Кубок було виявлено 55 років тому в стародавній гробниці в Іудейських горах. Його вважають унікальним предметом: це, ймовірно, єдиний справжній зразок високохудожнього мистецтва цього періоду, знайдений у Леванті. Зовні посудину прикрашено послідовністю сцен, але частина зображення пошкоджена і втрачена, що сильно ускладнює інтерпретацію.
Серед збережених елементів - фігура химери, наполовину людина, наполовину тварина, що тримає в руках частини рослин. Між її ногами поміщена розетка, яку дослідники трактують як небесний символ. Нижня частина має вигляд двох бичачих ніг, що розходяться в сторони, ніби з верхньої частини істоти виростають одразу два бики. Поруч височіє велика змія.
У наступній сцені, яку вважають пізнішою за змістом, зображено дві людські фігури, що тримають кінці півмісяця. Усередині цього півмісяця поміщено обличчя сонця en face - фронтальне, з рисами обличчя. Змія тут уже "заспокоєна" і лежить під півмісяцем.
Ранні дослідники, насамперед ізраїльський археолог Ігал Ядін, припускали, що на кубку зображено ранню версію вавилонського міфу про створення світу "Енума еліш", де бог Мардук б'ється з богинею хаосу Тіамат, а потім з її тіла створює небо, землю і людей. Однак критики вказували, що на посудині не видно ні битви, ні сцен насильства. Ще один ключовий аргумент проти: сам текст "Енума еліш" виник приблизно на тисячу років пізніше, ніж був виготовлений кубок.
Автори нового дослідження пропонують інше трактування. На їхню думку, йдеться не про конкретний міф на кшталт "Енума еліш", а про більш загальний, мирний процес упорядкування космосу. Перша сцена символізує час хаосу, тоді як друга - встановлення порядку. У центрі уваги - сонячне божество: маленька розетка в нижній частині першої сцени трактується як тільки-но "народжене" сонце, яке до наступного епізоду "виростає", піднімається вище і набуває вираженого en face-образу.
Науковці зазначають, що художник передав плин часу через прості стилістичні прийоми. Сонце на початку циклу маленьке і лише з'являється, а потім стає більшим і "сильнішим". Боги, будучи безсмертними, залишаються приблизно одного зросту, але змінюються деталі: у другій сцені вони вже вдягнені у витончені туніки, носять "сучасніші" головні убори та прикраси. Невеликі складки на шиї можуть натякати навіть на "старіння" божеств.
Змія, яка домінує в першій сцені, теж "старіє". Коли вона "правила космосом", її зображують високою і загрозливою. Після встановлення космічного порядку змія показана пригнутою, витягнутою під небесним півмісяцем - символом її підпорядкування й упокорення.
Дослідники порівнюють зображення на кубку з іншими космологічними сюжетами стародавнього Близького Сходу - в Єгипті, Месопотамії та Анатолії. Особлива увага приділяється мотиву небесного човна-півмісяця, що несе світила небом, - він трапляється в низці культур регіону і добре вписується в уявлення бронзового століття. Гібриди людина-бик також відомі за іншими пам'ятками.
Серед найближчих аналогій автори називають заключну сцену на саркофазі фараона Сеті I (1279 р. до н.е.) і рельєф із "биками-людьми" з хетського святилища Язиликая (бл. 1230 р. до н.е.) у Центральній Анатолії. На їхню думку, кубок з Айн-Самії відображає ранній етап формування цієї іконографії, що походить із Месопотамії. На основі стилю і матеріалу дослідники припускають, що посудину розробив майстер із південної Месопотамії та виготовив її в північній Месопотамії або на півночі Сирії, де було простіше дістати срібло.
Проте, як визнають самі автори, невизначеність зберігається. Початковий стан знахідки було задокументовано недбало, а інтерпретація спирається на іконографічні паралелі, а не на прямі текстові джерела.
Деякі вчені залишаються скептичними. Так, біблеїст Марк Сміт із Принстонської теологічної семінарії в коментарі журналу Smithsonian припустив, що сцени можуть відображати інші міфи, наприклад угаритський цикл про Баала. Він вважає справедливою відмову від автоматичного прирівнювання сюжету до вавилонського оповідання про створення світу, але сумнівається, що перед нами взагалі космогонічний міф.