Села ненависті: як екстремісти будують спільноти поза законом

Ідея "виїхати подалі від суспільства" давно асоціюється з пошуком усамітнення і простоти. Однак останніми роками цей романтичний образ набув тривожного політичного значення, пише видання The Conversation.

По всьому світу праворадикальні рухи використовують сільські території для створення автономних громад, де ідеологія ізоляції перетворюється на інструмент впливу та загрозу безпеці.

У США нещодавно з'явився проєкт Highland Rim Project - поселення в Кентуккі, що фінансується приватним капіталом, розраховане на правих християн, які прагнуть "ідеологічного відокремлення" і контролю над місцевою політикою. Його рекламують як "притулок від культурного божевілля сучасної Америки".

В Арканзасі розвивається ще радикальніша ініціатива - "тільки для білих" поселення, одне з яких уже розширилося до другого анклаву, а до будівництва заплановано ще чотири.

Схожі приклади спостерігаються і в Європі. У Німеччині представники руху Reichsbürger ("громадяни рейху"), які заперечують легітимність сучасної німецької держави, придбали десятки сільських ділянок, де намагаються створити автономні села з власними валютами, школами і навіть альтернативними "державними" структурами. Аналогічні випадки зафіксовані в Уельсі та скандинавських країнах.

Небезпека ідеологічних анклавів

Такі поселення не можна вважати нешкідливими утопіями. Дослідження показують, що замкнуті спільноти посилюють ефект "відлуння-камер" - коли внутрішнє середовище тільки зміцнює радикальні переконання учасників. У результаті формується ядро послідовників, які повністю поділяють ідеологію ненависті та недовіри до держави.

Крім того, подібні структури можуть впливати на сусідні регіони, особливо там, де відчувається соціальна ізоляція і невдоволення владою. За даними соціологічних опитувань, сільські жителі частіше вважають, що уряд їх не чує. Це створює благодатний ґрунт для вербування прихильників.

Проблему поглиблюють слабкі ресурси поліції в глибинці. У віддалених районах офіцери працюють з мінімальними можливостями і рідко мають доступ до фахівців з протидії екстремізму.

Сільські території також дають радикалам практичні переваги: віддалені ділянки дають змогу зберігати зброю, проводити тренування і приховувати свою діяльність. Так, підготовка до спроби викрадення губернаторки Мічигану Гретхен Вітмер 2020 року відбувалася саме на приватній фермі. У країнах Скандинавії неонацисти з руху Nordic Resistance Movement організовують табори з бойовою підготовкою, а в Австралії радикали використовували ферму в Квінсленді для збройного нападу на поліцію.

Що робити?

Експерти вважають, що уряди мають розглядати такі поселення як потенційну загрозу безпеці. Необхідно зміцнювати місцеві правоохоронні органи, включати їх у загальнонаціональні антитерористичні програми та розвивати інфраструктуру сільських регіонів, зменшуючи почуття занедбаності.

Як підкреслює дослідник Джеймс Патерсон, почуття образи та ізоляції - ключові чинники радикалізації. Інвестиції в освіту, охорону здоров'я та цифровий зв'язок не тільки покращують якість життя, а й знижують привабливість екстремістських ідей.

В іншому разі віддалені сільські райони можуть перетворитися не на "тихі куточки природи", а на тренувальні бази для радикальних рухів, де ідеологія ненависті пустить глибоке коріння.