На наконечниках віком 9000 років виявили загадкові знаки — їхнього значення ніхто не розуміє
Близько 9000 років тому мешканці Центральної Анатолії навмисно вирізали лінії, хрести, кути та складні геометричні фігури на чорних обсидіанових наконечниках стріл. Деякі малюнки вимагали до 20 окремих надрізів, але жоден із них точно не повторює інший, а їхнє призначення археологи досі не можуть пояснити.
Нове дослідження додало одразу 11 таких наконечників із неолітичного поселення Тепеджик-Чіфтлік у Каппадокії. Разом із знайденим раніше екземпляром там тепер відомо 12, а в усій Центральній Анатолії — лише 54. Вчені перевірили гіпотези щодо випадкових подряпин, знаків власників та ритуального призначення, але жодна з них поки що не отримала переконливого підтвердження.
Деталі
Тепеджик-Чіфтлік розташований у Центральній Анатолії на території сучасної Туреччини. У неоліті тут існувало землеробсько-скотарське поселення, мешканці якого вирощували зернові, розводили тварин і продовжували полювати. Основна неолітична послідовність пам’ятки датується приблизно 6800–6100 роками до н. е., а один із розмічених наконечників походить із ще більш раннього шару — близько 7100–7000 років до н. е.
Обсидіану тут було багато: поселення розташовувалося всього приблизно за 5 км від родовищ Геллюдаг і за 20 км від Ненезі-Даг. Цей вулканічний матеріал розколюється, утворюючи надзвичайно гострі краї, тому його широко використовували для виготовлення інструментів і зброї.
Археологи зареєстрували в Тепеджик-Чіфтліку 740 наконечників, з яких 730 виготовлені з обсидіану і лише 10 — з кременю.
Насічки виявлено лише на 12 із 740, тобто приблизно на 1,6 % колекції. Навіть з урахуванням того, що пошкодження та ретуш іноді заважають побачити лінії, така практика явно залишалася рідкісною.
Мікроскопічний аналіз показує, що багато ліній з’явилися навмисно.
Найскладніший екземпляр містить три фігури, схожі на квадрати, з’єднані вертикальною лінією. Для створення композиції знадобилося 20 окремих насічок. Послідовність ліній, що перекриваються, навіть дозволила вченим відтворити порядок роботи: спочатку майстер створив три фігури і лише потім додав довгу вертикальну лінію.
На інших наконечниках зустрічаються хрест, шеврон, V-подібні фігури, прямокутні форми, хвилясті та паралельні лінії.
Іноді один і той самий надріз робили двічі або тричі, ймовірно, щоб зробити його помітнішим на темній склоподібній поверхні. При цьому частину зображень наносили до остаточної ретуші наконечника, а частину — вже після неї. Отже, єдиної стадії виробництва, на якій наносили знак, мабуть, не існувало.
Щоб перевірити, чи могли подряпини виникнути випадково під час виготовлення або використання стріл, дослідники провели експеримент.
Спроба подряпати обсидіан іншим шматком обсидіану не вдалася: матеріали мають однакову твердість. Зате крем’яна пластина залишала на поверхні чіткі лінії, мікроскопічні сліди яких були схожі на виявлені на стародавніх артефактах.
Це цікава деталь, оскільки понад 99 % кам’яної індустрії Тепеджик-Чифтліка становив обсидіан, а кремень та інші матеріали зустрічалися рідше ніж у 1 % випадків. Людині, яка хотіла нанести чіткий малюнок, ймовірно, був потрібен спеціально обраний, більш твердий інструмент.
При цьому автори не стверджують, що точно визначили знаряддя: експеримент показує лише, що кремень підходить і здатний створювати подібні сліди.
Але сукупність повторюваних ліній, складних композицій та послідовності їх нанесення підтверджує головне — принаймні більшість незвичайних позначок було зроблено свідомо, а малюнки не повторюються.
Саме тут починається загадка.
Якби це була система знаків із конкретним загальним змістом, можна було б очікувати повторення певних символів. Але в Тепеджик-Чіфтліку кожна група насічок є унікальною.
Деякі нагадують квадрати, хрести або V-подібні фігури, проте жодну композицію не можна впевнено визначити як зображення людини, тварини, рослини чи іншого впізнаваного об’єкта. Вони також не збігаються з відомими орнаментами на неолітичній кераміці та печатках цього поселення.
Дослідники не виявили зв’язку між типом знака та якістю наконечника, його формою, джерелом обсидіану чи способом виготовлення.
Навіть найскладніший малюнок не нанесено на найякісніше виготовлений або найбільш симетричний наконечник.
Виходить дивна картина: люди понад тисячу років підтримували дуже рідкісну традицію, але не використовували, очевидно, стандартний набір символів.
Можливо, це були «підписи» мисливців
Одна з найвідоміших версій з’явилася ще в 1980-х роках після вивчення схожих наконечників з іншого анатолійського поселення — Джан-Хасан III.
Археолог Кетрін Атаман припустила, що знаки могли позначати власника стріли або самого мисливця. Подібні практики відомі в етнографії: індивідуальна позначка дозволяла визначити, чия стріла влучила в здобич і хто має на неї право.
Нові дані цю гіпотезу не спростовують. Більше того, відсутність точних повторень потенційно узгоджується з індивідуальними знаками.
Але проблем теж вистачає.
Позначених наконечників занадто мало: якщо мітки дійсно були необхідні для ідентифікації стріл, незрозуміло, чому абсолютна більшість зброї залишалася без них. Крім того, дослідники поки що не знайшли чітких серій однакових знаків, які можна було б пов’язати з однією людиною або групою.
Тому «підписи мисливців» залишаються можливою, але недоведеною версією.
Ритуальна версія теж не підтверджується
Ще один очевидний варіант — символічні або магічні знаки.
Але археологічний контекст погано підтверджує просту ритуальну інтерпретацію.
У Тепеджик-Чіфтліку виявлено понад 100 поховань, включаючи колективні поховання та незвично оброблені людські черепи. Однак жодного розміченого наконечника не знайдено безпосередньо в похованні. Аналогічна картина спостерігається й на інших пам’ятках: такі предмети не зосереджуються у святилищах чи спеціальних спорудах, а трапляються серед звичайного кам’яного інвентарю.
Це не доводить, що знаки не мали символічного значення. Предмет цілком міг одночасно залишатися зброєю й нести особистий, соціальний або магічний зміст.
Є навіть свідчення реального застосування: один із розмічених наконечників Тепеджик-Чіфтліка має характерний перелом від влучання, який археологи пов’язують із використанням як метальної зброї. На іншій пам’ятці відомий ще один подібний екземпляр.
Тому вчені вважають, що ці предмети були частиною звичайного полювання або збройних сутичок, а не виключно церемоніальними об’єктами.
Дивна традиція зберігалася понад тисячу років
Загадка стає ще цікавішою, якщо розглянути не лише одну пам’ятку.
Наразі в Центральній Анатолії відомо 54 наконечники з насічками. Найбільша серія — 31 екземпляр — походить із Джан-Хасан III, ще п’ять знайдено в Чатал-Хююку, 12 тепер відомі в Тепеджик-Чифтліку, решта походять із кількох інших місць.
Ранні зразки датуються ще VIII тисячоліттям до н. е., а практика продовжується у VII тисячолітті. Автори роблять висновок, що вона існувала понад тисячу років, переживши помітні зміни у способі життя та матеріальній культурі населення регіону.
При цьому за межами Центральної Анатолії саме така неолітична традиція поки що невідома.
І це особливо дивно, оскільки каппадокійський обсидіан подорожував на величезні відстані — вироби з нього доходили аж до Південного Леванту. Але розмічені таким чином наконечники разом із матеріалом не поширилися.
Це змушує дослідників припускати, що перед нами була локальна культурна практика, а не просто зручний спосіб прикрашати обсидіан.
Що означали ці лінії, поки що невідомо
Нова серія знахідок дала вченим набагато більше матеріалу, але, як не дивно, не наблизила їх до однозначного розшифрування.
Насічки явно могли бути навмисними. Традиція зберігалася довго. Між кількома пам’ятками простежуються загальні принципи, але немає стандартизованого набору знаків. Наконечники не відрізняються за якістю, сировиною чи функціями і не пов’язані з особливими ритуальними місцями.
Тому автори допускають одразу кілька можливостей: особисті позначки мисливців, знаки групи, декоративне оформлення, символічне або магічне значення — або поєднання кількох функцій.
Але археологічні дані поки що не дозволяють вибрати одну з них.
Саме це робить 54 рідкісні наконечники настільки незвичайними: люди Центральної Анатолії протягом багатьох поколінь свідомо витрачали час на нанесення знаків на невелику частину своєї зброї, але причина цієї практики через дев’ять тисячоліть залишається невідомою.
Джерело
Автори: Alice Vinet, Denis Guilbeau.
Журнал: PLOS ONE, 21(7), e0354715.