Змії були в раціоні стародавніх людей протягом 3000 років — вчені виявили сліди обробки м’яса

Ще цікавіше те, що кістки рептилій зустрічалися у всіх 20 археологічних шарах стоянки Ель-Вад-Террас, які охоплюють приблизно 3000 років — від 15 до 12 тисяч років тому. Це вказує не на випадкову трапезу, а на сталу харчову практику однієї з перших осілих спільнот південного Леванту. При цьому не кожна знайдена зміїна або ящірчата кістка обов’язково належала людській здобичі: частина рептилій могла загинути природним чином або потрапити на стоянку завдяки хижим птахам.

На зміїних кістках залишилися сліди крем’яних ножів

Дослідження присвячене натуфійському стоянку Ель-Вад-Террас у районі гори Кармель на території сучасного Ізраїлю. Натуфійська культура існувала безпосередньо перед переходом до землеробства і відома тим, що деякі групи мисливців-збирачів стали довше залишатися на одному місці та створювати відносно стійкі поселення.

Під час розкопок археологи знайшли тисячі кісток змій та ящірок. Дослідники вивчали їх під мікроскопом, звертаючи увагу на сліди різання, випалювання, перетравлення хижаками, витоптування та природного руйнування.

Найпереконливіші свідчення людської діяльності виявили на 82 хребцях великих змій. На деяких кістках були кілька паралельних надрізів у одному й тому ж місці. Така повторюваність важко пояснюється випадковим пошкодженням і відповідає обробці тварини гострим кам’яним знаряддям.

Саме розташування порізів робить знахідку особливо переконливою: поодинока подряпина на стародавній кістці ще не доводить обробку, тоді як десятки однаково розташованих слідів утворюють повторюваний візерунок.

Рептилій їли не один сезон, а тисячоліттями

Автори проаналізували знахідки з 20 послідовних археологічних шарів Ель-Вада. У сукупності вони охоплюють приблизно три тисячоліття натуфійського заселення — приблизно від 15 до 12 тисяч років тому. Останки змій і ящірок були присутні протягом усього цього періоду.

Саме це відрізняє нову роботу від попередніх досліджень.

Ще у 2020 році Мааян Лев, Міна Вайнштейн-Еврон та Реувен Єшурун представили перші свідчення того, що натуфійці Ель-Вада могли вживати великих змій і ящірок. Тоді дослідники експериментально вивчили, які пошкодження залишають на кістках обробка, приготування їжі, хижаки, витоптування та природні процеси.

Нова робота значно розширює цю картину: тепер мова йде не про окремі підозрілі кістки, а про довгострокову харчову стратегію, яка простежується протягом усієї історії заселення пам’ятки.

Люди обирали великих рептилій

Натуфійці, судячи з розподілу останків, не ловили всіх змій без розбору.

Особливо часто серед кісток траплявся жовтопузик Pseudopus apodus — велика безнога ящірка, яка може виростати більше метра в довжину. Серед змій помітну частку становили великий полоз Dolichophis jugularis і східна ящірчата змія Malpolon insignitus.

Це порівняно великі тварини, які давали більше м’яса, ніж невеликі ящірки та змії.

Автори припускають, що такий вибір був економічно раціональним: найбільш привабливою здобиччю ставали великі, відносно доступні й не надто небезпечні рептилії. Отруйні гадюки траплялися значно рідше.

Однак тут важливо розрізняти факт та інтерпретацію. Сліди оброблення безпосередньо свідчать про те, що людина обробляла деяких змій. А припущення, що людей особливо приваблювали «великі, повільні та безпечні» види, — це вже пояснення виявленого розподілу тварин.

Велика кількість зміїних кісток на археологічному стоянку сама по собі нічого не доводить.

Хижі птахи здатні заковтувати дрібних рептилій цілими, а потім відригувати неперетравлені кістки. Змії та ящірки також можуть самостійно заповзати в людські оселі й гинути там. Після поховання останки пошкоджуються ґрунтом, водою та ногами людей.

Тому команда кілька років розробляла методику, що дозволяє розрізняти такі процеси.

У попередньому експериментальному дослідженні сучасні кістки змій і ящірок піддавали розчленуванню, нагріванню, витоптуванню та іншим впливам, а також порівнювали їх зі слідами травлення хижаків. Отримані пошкодження зіставляли з археологічним матеріалом з Ель-Вада.

Так з’ясувалося, що походження різних груп кісток було неоднаковим. Деякі дрібні рептилії, найімовірніше, дійсно потрапляли на стоянку завдяки іншим тваринам. Але для великих видів картина краще відповідала людському вилову та обробці.

Нові 82 хребці з повторюваними порізами роблять цей висновок значно надійнішим.

Чим довше люди жили на одному місці, тим частіше їли рептилій

Дослідники помітили ще одну закономірність: частка великих рептилій, які з найбільшою ймовірністю були людською здобиччю, зростала в періоди більш інтенсивного використання поселення. Коли стоянка використовувалася менш постійно або більш сезонно, їхня частка зменшувалася.

Це добре вписується в ширші зміни способу життя натуфійців.

Для мобільних мисливців-збирачів одним із способів впоратися з вичерпанням ресурсів навколо стоянки було просто переміститися в інше місце. Але зі зменшенням мобільності людям доводилося дедалі інтенсивніше використовувати харчові ресурси безпосередньо навколо поселення.

Раніше проведені дослідження натуфійської фауни вже свідчили про розширення раціону за рахунок дрібних тварин у періоди інтенсивного заселення. Це трактується як одна з ознак зростаючого тиску на місцеві харчові ресурси.

Змії та великі ящірки могли стати частиною такої стратегії.

Але стверджувати, що перехід до осілого способу життя змусив людей їсти рептилій, не можна: дослідження показує зв’язок між інтенсивністю заселення та використанням цих тварин, а не простий причинно-наслідковий механізм.

Змії не обов’язково були головною стравою

Є й ще одне важливе застереження.

Велика кількість кісток рептилій не дозволяє безпосередньо визначити, яку частку їжі або калорій вони давали натуфійцям. У змії безліч невеликих хребців, тому одна тварина може залишити значно більше кісткових фрагментів, ніж великий ссавець.

Отже, формулювання «рептилії становили значну частину раціону» вимагає обережності.

Надійніше стверджувати, що великі змії та ящірки були регулярно використовуваним харчовим ресурсом, який мешканці Ель-Вада використовували протягом дуже тривалого часу.

Також ця нова робота не є першим доказом споживання рептилій натуфійцями. Перші свідчення з тієї ж стоянки ця команда опублікувала ще у 2020 році. Тоді, однак, доказова база була значно меншою.

Що змії розповідають про життя до появи землеробства

Натуфійська культура особливо цікава археологам тому, що існувала напередодні однієї з найбільших змін у людській історії.

Люди ще не були землеробами, але деякі спільноти вже зменшили свою мобільність, будували поселення та дедалі інтенсивніше використовували навколишні ресурси.

На цьому тлі зміїні хребці виявляються не просто незвичайною деталлю стародавнього раціону.

Вони показують, наскільки широким міг бути набір ресурсів, якими користувалися мисливці-збирачі на шляху до більш осілого способу життя. Велику дичину доповнювали птахи, черепахи, зайці, рослини — і, як тепер стає дедалі очевиднішим, змії та ящірки.

А повторювані сліди крем’яних ножів дають змогу побачити навіть конкретну операцію, яку людина виконувала близько 15 тисяч років тому, обробляючи спійману змію.

Джерело

Дослідження:«Three millennia of lizard and snake consumption by Natufian foragers».

Автори: Ma’ayan Lev, Mina Weinstein-Evron, Reuven Yeshurun.

Журнал: Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), том 123, випуск 35, 2026 рік.