Пошук

Как коронавирусный кризис повлиял на вопрос климатических изменений в международной дипломатии

Міжнародна дипломатія, кліматичні зміни та коронавірусна криза| Фото: REUTERS
Читать на русском

Один з чинників, що призвів до нинішньої пандемії COVID-19, — руйнування екології.

Про це заявив економіста Ніколас Стерн в ході серії онлайн-заходів ООН під назвою «Червнева зустріч щодо боротьби зі зміною клімату», передає rosalux.org.ua.

Слід усвідомити: те, що ми зробили з довкіллям і кліматом, збільшує ймовірність виникнення пандемій, - зазначив він під час доповіді.

Як вказано, скидається на те, що 2020 рік стане одним з найтепліших за всю історію спостережень, якщо взагалі не рекордно теплим. Зміна клімату продовжує призводити до великих людських жертв і втрати засобів існування. Ідеться про величезні лісові пожежі в Австралії та Амазонії, раптові паводки у Бразилії та Індонезії, сильні дощі в Пакистані, нашестя сарани в Африці й багато інших наслідків серйозної кризи екосистем. Нинішня пандемічна криза – попередження про те, яким потужним і руйнівним буде вплив кліматичної кризи, якщо проблему не вирішувати по суті.

Однак в той же час цьогорічний саміт з питань зміни клімату мав стати моментом істини, який показав би, чи дотримувалися країни-учасниці зобов’язань, узятих п’ять років тому згідно з Паризькою кліматичною угодою. Мета полягає у боротьбі зі зміною клімату й підтримці тих, хто найбільше постраждав від її наслідків. Очікувалося, що в 2020 році країни-учасниці також переглянуть ці зобов’язання у бік збільшення, щоб забезпечити досягнення поставленої мети: контролювати підвищення глобальної температури, утримуючи її приріст на рівні, нижчому за 1,5° С. Однак всесвітня криза у сфері охорони здоров’я, спричинена пандемією коронавірусу, зумовила перенесення 26 конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН 26) з листопада 2020 на листопад 2021 року.

Оскільки зараз світ переймається передусім пандемією COVID-19, існує сильне побоювання, що боротьба зі зміною клімату відійде на задній план. На думку керівництва РКЗК ООН, 2020 рік «як і раніше, є критично важливим для прогресу в боротьбі зі зміною клімату», тож воно прагне продовжувати роботу. Відповідно, мета РКЗК ООН – створювати платформи для обміну інформацією, які дозволять залучати уряди й інші зацікавлені сторони до обговорення широкого кола питань, цього разу у світлі пандемічної кризи, що загострила кліматичну кризу. Попри те, що обставини проведення «Червневої зустрічі» були незвичними й не надто оптимальними, 10-денний віртуальний захід умістив 17 відкритих подій та шість подій за попередньою реєстрацією. Усього в зустрічі взяли участь понад 12 000 осіб – представни_ці урядів, освітніх і наукових кіл, міжнародних організацій, приватного сектору, громадянського суспільства й інших зацікавлених сторін з різних країн. З іншого боку, було зрозуміло, що в рамках «Червневої зустрічі» не відбудеться переговорів чи прийняття рішень. Для цього заплановано жовтневу позасесійну зустріч із питань клімату, яку планують провести у форматі конференції з очною участю в Бонні (Німеччина).

Заклики, які прозвучали на «Червневій зустрічі», перегукуються зі словами Генерального секретаря ООН про те, що економічне відновлення має бути «зеленим та інклюзивним і спиратися на програму, окреслену Цілями сталого розвитку (ЦСР) і Паризькою кліматичною угодою». Генеральний секретар ООН наголосив: заходи зі стимулювання економіки й програми відновлення, над прийняттям яких міркують уряди, мають формуватися під девізом сприятливого до клімату відновлення економік. Ідеться про «зелені» робочі місця, справедливий перехід [на відновлювану енергію], врахування цілей Паризької угоди при наданні державами фінансової допомоги бізнесу, врахування кліматичних ризиків при здійсненні інвестицій, підвищення стійкості, міжнародну співпрацю та солідарність.

Якщо світова спільнота хоче досягнути прогресу в питанні протидії кліматичним змінам, досягнути визначеного наукою необхідного рівня і зробити відновлення економіки сприятливим до клімату, цього року потрібно вирішити низку важливих та непростих питань:

  1. Перегляд та оновлення «національно визначених внесків» (НВВ) – зобов’язань і планів щодо національних дій у питанні зміни клімату, покликаних допомогти в досягненні подвійної мети: утримувати підвищення температури в межах 1,5° С і розвивати «зелену» програму заходів зі стимулювання економіки. Міжнародна спільнота дуже відстає у цьому питанні; якщо так буде й далі, то світ чекає збільшення температури не лише на 1,5° С, а й перевищення цього показника більш ніж удвічі.
  2. Доопрацювання «Статті 6», яка містить керівні принципи добровільної співпраці країн із питань зміни клімату, включно з положеннями про регулювання ринків вуглецю, які вважаються рішенням проблеми. Варто згадати, що Стаття 6 – єдина частина «паризької» робочої програми, щодо якої не вдалося досягнути домовленості на переговорах в рамках 25 Конференції ООН з питань зміни клімату (COP25) у Мадриді. Не слід забувати, що саме Стаття 6 (яка вже веде нас хибним шляхом ринкових механізмів) може запровадити шкідливі правила залучення ринків, начебто здатних порятувати нас від кліматичної кризи. Одна з причин такого стану речей – брак висновків про провал заходів у рамках Кіотського протоколу, базованих на ринкових механізмах.
  3. Питання, пов’язані з фінансами, у тому числі адаптація та довгострокове фінансування. Невизначеність – це слово найкраще описує переговори стосовно нової мети фінансування боротьби зі зміною клімату, що включає в себе адаптацію (регулювання наслідків), пом’якшення (запобігання зміні клімату), а також втрати й збитки (коли наслідки настільки значні, що до них неможливо адаптуватися). Країни пообіцяли виділяти 100 млрд доларів США щорічно до 2020 року, а тепер, коли домовлений термін спливає, дискусії про встановлення нової мети колективного фінансування загальмували.
  4. Досягнення домовленості про систему забезпечення прозорості національних звітів про викиди парникових газів на їхній території й інші національні заходи щодо боротьби зі зміною клімату.
  5. Розвиток відносин із громадянським суспільством та іншими зацікавленими сторонами; частково цей пріоритет пов’язаний із «загальносуспільним» підходом, який пропагує ООН. Слід визнати, що заходи з відновлення економіки й боротьби зі зміною клімату на національному, регіональному й глобальному рівнях неможливо втілити за рахунок діяльності самих лише урядів. Успіх таких дій залежить від підтримки, яка надходить від різних зацікавлених сторін. З іншого боку, визначення цього питання як пріоритетного може пояснюватися різкою критикою скорочення простору діяльності громадянського суспільства: прикладом таких обмежень стало жорстоке придушення дій громадянських активістів під час COP25 у Мадриді в грудні минулого року.

Занепокоєння охороною здоров’я та безпекою населення вплине на перебіг міжнародних кліматичних переговорів. Секретаріат РКЗК ООН підтвердив, що до вересня чи й грудня 2020 року згадані питання обговорюватимуться на віртуальних зустрічах. Коли ситуація стане безпечною й сприятливою, 4–12 жовтня 2020 року у Всесвітньому конференц-центрі у Бонні відбудеться особиста позасесійна зустріч. Передбачається, що залучені делегації будуть меншими, ніж зазвичай, а супровідні заходи відбуватимуться поза конференц-центром. Ніхто не може сказати, що саме чекає на нас у найближчому майбутньому, тому неясно, як це вплине на представництво урядів та інших зацікавлених сторін, у тому числі громадянського суспільства.

Детальніше за посиланням: rosalux.org.ua.

Читайте також:

Коментарі