Гени ожиріння виявилися спільними для різних етнічних груп - дослідження

Хоча спосіб життя відіграє важливу роль, генетика також робить значний внесок. Нове дослідження вчених з Університету штату Пенсільванія виявило 13 генів, пов'язаних з ожирінням у людей шести різних етнічних походжень.

Результати опубліковані в журналі Nature Communications.

У дослідженні взяли участь близько 850 000 дорослих із шести континентальних груп: африканської, американської, східноазіатської, європейської, близькосхідної та південноазіатської.

Із 13 виявлених генів вісім уже згадувалися в попередніх дослідженнях, включно з широко відомими MC4R і BSN. Однак п'ять генів - YLPM1, RIF1, GIGYF1, SLC5A3 і GRM7 - вперше пов'язані з ожирінням. Як показав аналіз, вони можуть збільшувати ризик важких форм ожиріння приблизно втричі.

"Попередні роботи здебільшого фокусувалися на популяціях європейського походження, - каже провідний автор дослідження, аспірант Діпро Банерджі. - Це створює упередженість і упускає гени, більш поширені в інших популяціях, але все ж клінічно важливі і для європейців".

Команда проаналізувала дані з двох біобанків: понад 450 тис. учасників з UK Biobank і близько 385 тис. з програми All of Us Національного інституту охорони здоров'я США, яка прагне до більш різноманітного етнічного представлення.

Особливу увагу вчені приділили рідкісним мутаціям, що порушують функцію генів. Саме такі мутації, за їхніми словами, найчастіше викликають серйозні захворювання. Виявилося, що нововідкриті гени експресуються в мозку і жировій тканині та пов'язані зі збільшенням відсотка жиру в організмі.

Крім того, дослідження показало, що багато хто з цих генів впливають на супутні захворювання, включно з діабетом 2 типу, гіпертонією і серцевою недостатністю. За допомогою статистичного методу медіаторного аналізу команда з'ясувала, що деякі гени підвищують ризик цих захворювань як безпосередньо, так і через збільшення індексу маси тіла (BMI).

Наприклад, гени BSN, GIGYF1 і SLTM збільшували ризик діабету 2 типу як безпосередньо, так і опосередковано - через ожиріння. При цьому прямий вплив виявився сильнішим.

У частини учасників дослідники також проаналізували білки в плазмі крові. Це допомогло виявити зміни, пов'язані з ожирінням, які можуть стати мішенями для майбутніх ліків або біомаркерами ефективності терапії.

"Наша робота підкреслює значущість крос-аналізів між популяціями, - зазначив професор Сантхош Гіріраджан. - Багато генів, раніше пов'язаних з ожирінням, показують значущий зв'язок тільки в європейців. Але ми знайшли нові гени з порівнянним ефектом, які можуть бути релевантними і для інших груп".

Вчені сподіваються, що такі дослідження допоможуть розробити більш точні та універсальні підходи до лікування ожиріння, орієнтовані на конкретні генетичні особливості пацієнтів.