Як "сеча" змій може допомогти лікувати подагру і камені в нирках

Вчені припускають, що змії та ящірки можуть допомогти знайти нові способи запобігання болючим каменям у нирках і подагрі у людей - і все завдяки їхньому незвичайному способу виводити відходи. Про це повідомляє HealthDay.

У рептилій видільна система працює інакше, ніж у людини: вони не просто виводять рідку сечу, а кристалізують відходи, економлячи воду. Міжнародна команда дослідників вивчила тверду "сечу" більш ніж 20 видів рептилій і виявила, що у всіх зразках містяться мікроскопічні сферичні структури з сечової кислоти. Результати опубліковані в журналі Journal of the American Chemical Society.

"Це дослідження було натхненне бажанням зрозуміти, як рептилії здатні безпечно виводити такі речовини, в надії, що це підкаже нам нові підходи до профілактики та лікування захворювань", - пояснює співавторка роботи, професорка хімії Дженніфер Свіфт із Джорджтаунського університету.

У людей надлишок азоту виводиться із сечею у вигляді сечовини, сечової кислоти та аміаку. Рептилії ж перетворюють частину тих самих речовин на тверді кристали - так звані "урати", які потім виводяться через клоаку. Для них кристалоутворення - спосіб виживання, але в людей схожий процес стає проблемою: надто високий рівень сечової кислоти призводить до утворення кристалів у суглобах (подагра) та у сечовивідних шляхах (камені в нирках).

Команда Свіфт за допомогою потужних мікроскопів вивчила, як влаштовані ці кристали у різних видів. У пітонів і мадагаскарських деревних удавів, наприклад, урати складаються з текстурованих сфер розміром не більше 0,0004 дюйма. Ці мікросфери, зі свого боку, побудовані зі ще дрібніших нанокристалів води і сечової кислоти. Вчені показали, що сечова кислота у рептилій допомагає перетворювати токсичний аміак на безпечнішу тверду форму.

Дослідники припускають, що у людей сечова кислота може відігравати схожу захисну роль, але для підтвердження цієї гіпотези потрібні подальші роботи. У будь-якому разі хімія, що лежить в основі кристалізованих відходів рептилій, може підказати нові підходи до лікування захворювань, пов'язаних із накопиченням сечової кислоти.

Методика, використана в дослідженні, - аналіз нанокристалів сечової кислоти (урик-ацид моногідрат) - відкриває шлях до кращого розуміння того, як організм управляє азотом і солями. У перспективі це може призвести до створення препаратів або стратегій, які не просто знижують рівень сечової кислоти, а змінюють її форму і поведінку в організмі, знижуючи ризик подагри і каменеутворення, вважають автори роботи.