Вчені поставили під сумнів міф про “тупість” вимерлого птаха додо

У всьому світі збереглися лише два відомі повні черепи додо. Один із них знаходиться у колекції Музею природної історії Данії в Копенгагені, другий — у Музеї природної історії Оксфордського університету.

Перед відкриттям нової будівлі музею в Данії дослідники отримали рідкісну можливість провести високоточну комп'ютерну томографію копенгагенського екземпляра.

Загалом у дослідження включили дані КТ трьох черепів додо, зокрема обох повних зразків. Це дозволило порівняти їхню будову та визначити, які анатомічні особливості дійсно були характерними для вимерлого виду.

Деталі

Сам мозок птаха не зберігся. Однак у процесі розвитку він залишив відбиток на внутрішній поверхні черепа.

На основі знімків вчені створили ендокаст — тривимірну цифрову модель порожнини, яку колись займав мозок. Потім її порівняли з даними сучасних голубів і горлиць, найближчих нині живих родичів додо.

Реконструкція не показала, що відносний розмір переднього мозку додо був меншим, ніж у цих птахів. Тому анатомічних підстав вважати додо особливо нерозумним дослідники не виявили.

При цьому розмір мозку сам по собі не дозволяє точно оцінити інтелект зниклої тварини. Автори лише дійшли висновку, що нова робота не підтверджує стереотип про знижені когнітивні здібності додо.

Будова черепа вказала й на інші особливості сприйняття.

Порівняно з сучасними голубами у додо могли бути відносно великі нюхові відділи мозку. Це дозволяє припустити, що під час пошуку їжі він більше покладався на запахи.

Великий верхній дзьоб також міг допомагати птаху отримувати тактильну інформацію під час дослідження ґрунту або рослинності. Однак за одними кістками неможливо точно встановити, наскільки чутливим був дзьоб і як саме додо ним користувався.

Вчені також припустили, що птах міг проявляти активність на світанку та в сутінках, а не лише вдень. Цю версію автори вважають попередньою, оскільки реконструкція черепа не дозволяє достовірно відтворити розпорядок життя тварини.

Звідки взявся міф про дурного додо

Додо мешкав на острові Маврикій, де тривалий час не було великих наземних хижаків. Через це птах міг не боятися людей, що з’явилися на острові, та привезених ними тварин.

Таку поведінку нерідко сприймали як ознаку дурості. Однак відсутність страху перед невідомою загрозою, швидше за все, була результатом тривалої еволюції в ізольованому острівному середовищі.

Додо зник у другій половині XVII століття. До його вимирання призвели полювання, руйнування середовища проживання та поява інвазивних тварин, які розорювали гнізда.

Чому це важливо

Дослідження допомагає відокремити наукові дані від культурного образу додо як незграбного й нерозумного птаха.

Нова реконструкція не дає повної відповіді на питання про поведінку зниклого виду, але дозволяє припустити, що додо мав особливе поєднання сенсорних адаптацій: розвинений нюх, можливу чутливість дзьоба та більш гнучкий графік активності.

Це формує більш складний образ птаха, пристосованого до життя на ізольованому тропічному острові, а не біологічно «невдалої» тварини.

Джерело

Дослідники проаналізували КТ-дані трьох черепів додо, включаючи два єдині відомі повні екземпляри, і реконструювали внутрішню порожнину черепа для порівняння з сучасними голубами та горлицями.

Дослідження: «Сенсорний світ додо та солітера, розкритий за допомогою ендокасту та анатомії черепа».

Журнал: Zoological Journal of the Linnean Society, 2026.