В Австралії знайшли найдавніший кратер на Землі

Група дослідників з Університету Кертіна (Curtin University) і низки партнерів зробила знаменне відкриття в самому серці регіону Пілбара (Західна Австралія). Робота опублікована в журналі Nature Communications.

Вчені вже давно намагаються зрозуміти, як формувалися найдавніші ділянки земної кори. Існують кілька гіпотез: від "гарячих мантійних плюмів", подібних до воску в "лавовій лампі", до класичних колізій плит. Але це відкриття підтверджує іншу ідею: формування континентів може бути пов'язане із серією потужних ударів великих метеоритів, які "спучували" мантію і формували континентальну кору.

Чому вчені шукали кратер саме в Пілбарі

• Вік порід: Породи Пілбари належать до числа найдавніших на Землі, їм понад 3 млрд років.
• Гіпотеза: Кілька років тому дослідники припустили, що в Пілбарі мають зберегтися ознаки ударних подій, які заклали енергію для "побудови" перших континентів.

Операція "Пошук кратера"

У травні 2021 року геологи вирушили в експедицію, зосередившись на так званому "Антарктик-Крикському горизонті" (Antarctic Creek Member) - тонкому шарі осадових порід між товстими шарами базальтової лави. Раніше в цих осадових породах знаходили сферули - крихітні краплі породи, викинуті під час зіткнення з метеоритом.

Буквально через годину після початку пошуків команда натрапила на шокові структури, звані "конусами руйнування" (shatter cones). Ці незвичайні, віялоподібні візерунки з'являються тільки при метеоритному ударі - і ніде більше в природних умовах. За словами дослідників, вони буквально "зійшли з машини і тут же опинилися на дні величезного викопного кратера".

Чому важливий цей кратер?

1. Підтвердження теорій. Відкриття зміцнює гіпотезу, що удари метеоритів зіграли важливу роль у формуванні ранніх континентів.
2. Нові перспективи. Стародавні імпактні структури можуть бути і в інших ядрах континентів, але досі залишалися нерозпізнаними. Подібні знахідки допоможуть краще зрозуміти ранню еволюцію Землі і, можливо, умови для зародження життя.

Конуси руйнування опинилися в породах того ж віку, що й "Антарктик-Крикський горизонт" - близько 3,5 млрд років. Це робить новий кратер найдавнішим із відомих (на мільярд років старший за попереднього рекордсмена). Вчені повернулися на місце 2024 року для додаткових досліджень. Конусоподібні структури простежуються на сотнях метрів.

За словами вчених, серія таких ударів могла вивільняти достатньо тепла та енергії для формування "товщ" магми, які згодом ставали континентальною корою. Тепер належить проаналізувати більше місць і порід, щоб встановити, наскільки глобальним був цей процес.