Дорослі білі акули відрощують новий тип зубів - для розрізання кістки

Великі білі акули в міру дорослішання розвивають принципово інший тип зубів, що дає їм змогу ефективно розрізати плоть і навіть кістку великої здобичі.

Такого висновку дійшли вчені, проаналізувавши зміни форми і розташування зубів у майже сотні особин. Дослідження опубліковано в журналі Ecology and Evolution.

Біла акула вважається одним із найдосконаліших хижаків океану, і її зуби давно привертають увагу вчених. Однак досі було мало відомо про те, як зуби змінюються в межах однієї щелепи та на різних етапах життя тварини.

Автори роботи вивчили зуби майже 100 великих білих акул різного віку та розмірів і виявили чіткі закономірності. Форма зубів помітно змінюється як уздовж щелепи - від передніх до задніх, - так і в міру зростання самої акули.

Передні шість зубів з кожного боку щелепи мають симетричну трикутну форму і добре підходять для захоплення, проколювання і первинного розрізання здобичі. Далі по щелепі зуби стають більш лезоподібними, що робить їх ефективнішими для розривання і розсічення тканин - аналогічно тому, як у людини різні зуби виконують різні функції.

Найбільш різкі зміни відбуваються, коли акула досягає довжини близько трьох метрів. У цьому віці молоді особини переходять від харчування рибою і кальмарами до полювання на морських ссавців - тюленів, дельфінів і навіть китів.

У молодих акул зуби вужчі й часто мають невеликі бічні виступи - "зубчики", що допомагають утримувати слизьку здобич. У міру зростання ці елементи зникають, а зуби стають ширшими, товстішими та вкриваються щербинами, перетворюючись на потужний інструмент для розрізання щільної плоті та кістки.

Вчені також виявили спеціалізацію окремих зубів. Чотири центральні зуби виявилися помітно товстішими біля основи і, ймовірно, приймають на себе основний удар під час першої атаки. Інші зуби, розташовані під кутом, можуть відігравати ключову роль в утриманні здобичі, що чинить опір.

Додаткові відмінності виявлено між верхньою і нижньою щелепами. Нижні зуби більшою мірою призначені для захоплення й утримання, тоді як верхні - для оброблення і розчленування здобичі, що робить укус білої акули особливо ефективним.

Автори підкреслюють, що зуби білої акули - це не просто змінна зброя, а свого роду літопис життя хижака. Постійна заміна зубів дає змогу не тільки компенсувати знос, а й адаптувати їхню форму під мінливий раціон на різних етапах розвитку.

Дослідження допомагає краще зрозуміти, як білі акули зберігають статус вищих хижаків океану і наскільки тонко їхня анатомія пристосована до змін способу життя з віком.