Стародавні мешканці океану вміли добувати їжу просто з води

Іншими словами, у кембрійських морях уже існував спосіб харчування, який досі важливий для океанів: тварини не ганялися за здобиччю, а фактично "проціджували" воду.

Деталі

Дослідники вивчали луолішаніїд - вимерлих морських тварин із групи лобоподій. Це були м'якотілі істоти, які жили в кембрійський період і зовні сильно відрізнялися від більшості сучасних тварин.

Проблема в тому, що такі організми погано зберігаються у викопному літописі. У них не було твердих раковин або кісток, тому вченим доводиться працювати з рідкісними добре збереженими відбитками.

Раніше палеонтологи вже припускали, що луолішанііди могли харчуватися дрібними організмами, зваженими у воді. На це вказували їхні передні придатки, вкриті тонкими щетинками, схожими на гребінці.

У новій роботі дослідники не просто подивилися на форму цих придатків, а провели вимірювання і статистичний аналіз. Вони вивчили відстань між щетинками і порівняли її з розмірами тіла тварин.

Виявилося, що у більших особин проміжки між такими "гребінцями" були ширшими. Це схоже на закономірності, які спостерігаються в сучасних морських тварин-фільтраторів: розмір фільтрувальних структур пов'язаний із розміром здобичі та самої тварини.

Такий результат підтримує версію, що луолішанііди справді ловили їжу з води - наприклад, дрібний планктон або інші органічні частинки.

Чому це важливо

Знахідка допомагає краще зрозуміти, як були влаштовані стародавні морські екосистеми після кембрійського вибуху - періоду, коли на Землі різко збільшилася різноманітність тваринних форм.

Луолішанііди виглядали дуже незвично, але їхній спосіб харчування виявився цілком впізнаваним. Схожі стратегії досі використовують багато морських безхребетних: вони пропускають воду через спеціальні структури і затримують їжу.

Це означає, що вже понад 500 млн років тому в океанах існували екологічні ролі, знайомі нам за сучасними морями. Одні тварини активно полювали, інші повзали по дну, а деякі добували їжу з водної товщі.

Дослідження також показує, що навіть найдивніші тварини кембрію не були "еволюційними експериментами без аналогів". Багато з них вписувалися в зрозумілі харчові ланцюжки і використовували стратегії, які виявилися успішними на сотні мільйонів років.

Бекграунд

Кембрійський період почався близько 541 млн років тому. Саме тоді в океанах з'явилося безліч нових типів тварин, включно з предками або далекими родичами сучасних груп.

Луолішанііди належать до лобоподіїв - вимерлих м'якотілих тварин, які можуть бути пов'язані з лініями, близькими до сучасних оксамитових черв'яків та інших безхребетних.

Їхні незвичайні тіла довго ставили вчених у глухий кут. Але нові методи аналізу дають змогу не тільки описувати зовнішній вигляд таких скам'янілостей, а й робити висновки щодо поведінки: як тварини рухалися, чим харчувалися і яку роль займали в стародавній екосистемі.

Джерело

Дослідження Jared C. Richards і Javier Ortega-Hernández Predator-prey scaling laws support a suspension-feeding lifestyle in Cambrian luolishaniid lobopodians опубліковано в Biology Letters 2026 року. Автори вивчили скам'янілості луолішаніїд і показали, що будова їхніх щетинистих передніх придатків відповідає живленню дрібними організмами, зваженими у воді.