РФ більше не претендує на всю Донецьку область: у Ердогана назвали деталі

За його словами, йдеться не про фінальну домовленість, але про формування рамок, у яких стало можливим обговорювати припинення вогню і майбутні гарантії безпеки. Про це повідомляє tgrthaber.com.

Що саме сказав Фідан

За словами глави МЗС Туреччини, під час третього раунду контактів у Стамбулі сторони вперше обмінялися "предметними" позиціями, які потім були винесені на ширший політичний рівень - аж до обговорення на зустрічі президента США Дональда Трампа і російського лідера Володимира Путіна на Алясці. Цей момент Фідан охарактеризував як "початок кінця" - не війни як такої, а невизначеності навколо параметрів можливого врегулювання.

У чому Туреччина бачить зміну позиції Москви

Фідан стверджує, що Росія більше не наполягає на повному контролі над усіма територіями чотирьох окупованих областей. Замість цього, за його словами, обговорюється:

• фіксація лінії фронту в Запорізькій області;

• закріплення за РФ 25-30% території Донецької області;

• оформлення цих умов через міжнародний механізм гарантій безпеки.

Чому це важливо

Така конфігурація, за оцінкою Фідана, могла б стати основою майбутньої угоди: наявність зовнішніх гарантій знижує ризики зриву режиму припинення вогню і створює простір для подальшого політичного діалогу. Водночас, підкреслює міністр, для України це пов'язано з серйозними викликами - від можливих територіальних поступок до необхідності вибудовувати довготривалу систему безпеки за збереження тиску з боку Росії.

Туреччина послідовно позиціонує себе як майданчик для діалогу і канал зв'язку між сторонами. За версією Анкари, саме стамбульські контакти дали змогу "оцифрувати" розбіжності та сформувати набір опцій, які тепер обговорюють на рівні лідерів і союзників. Однак Фідан окремо наголошує: йдеться про динаміку позицій, а не про досягнуту угоду - політичні перешкоди та розбіжності залишаються.

Якщо заявлені Туреччиною зрушення підтвердяться в практичній площині, наступним етапом може стати обговорення параметрів припинення вогню, верифікації дотримання умов і складу міжнародних гарантів. Але ключовим залишиться згода Києва і здатність зовнішніх акторів забезпечити надійність будь-яких домовленостей.