Реальне пекло в 21 столітті: журналістка розповіла про життя у Маріуполі

Спогади дівчини публікує сайт Національної спілки журналістів України.

Про мародерство:

Поліція відкрила найбільші магазини, які стояли закриті одразу з початком воєнного стану.

Але дехто вирішив поцупити з магазина METRO товар для подальшого перепродажу.

Люди тягнули пальми, головки сиру, полиці – все, що завгодно, навіть прилавки. Безхатченки вийшли здобувати алкоголь та харчі, - згадує дівчина.

Без води та світла...

Разом зі світлом зникли вода, інтернет, а потім російські окупанти почали глушити зв’язок.

Коли старше покоління розповідає про страшні часи Другої світової війни, ми, молодь, не розуміємо, що саме їм довелося пережити. «Ми виживали без інтернету і зв’язку», – кажуть ті, хто застав війну. Але ж зрозумійте, якщо людина народилася без зору, вона з самого початку не знала, що може бути інакше, тобто жила й не бачила. Якщо вона втратила зір та при цьому бачила все своє життя, – для неї втрата стане нестерпною. У світі цифрових технологій, розвитку, інтернету життя без звя’зку – це ніби початок пекла на землі.

Коли смерть поруч

Поруч стався вибух.

Нас із мамою не поранило, мабуть дивом, але стеля була порізана, на балконі вікна побиті, в клітці вбило пташку, а поряд зі мною лежав уламок від снаряда, - згадує дівчина.