Навчитись відмовляти і не відчувати провини: поради психолога

Чому ми не можемо просто сказати "ні" і як відмовити без почуття провини розповіла психологиня та методологиня Центру "Незламна" від "Фонду Маша" Ірина Басиста.

Маленькі діти, якщо їм щось не подобається робити, можуть легко сказати "ні". Це природна реакція, яку ми маємо від народження. Проте з віком відмовляти в чомусь людям стає важко.

Чому? Звучить банально, але це родом із дитинства. Згадайте, чи давали вам батьки можливість протестувати? Чи приймали ваше "ні"? Чи показували своїм прикладом, як відмовлятися? Чи говорили вам про те, що ви і ваші потреби найголовніші? Чи поважали і підтримували ваші кордони і прагнення до самостійності? Якщо всього цього не було, то єдиним виходом для вас було підлаштовуватися під батьків і казати "ні" тільки тоді, коли це сприймають, - каже Ірина Басиста.

Однак у дорослому віці ми можемо сміливо відмовляти, коли це потрібно. При цьому не потрібно думати, що відмова образить іншу людину, бо ми не відповідаємо за почуття інших.

Але на практиці все може бути трохи складніше. Психолог радить вчитися відмовляти з малих речей і потім переходити до більш значущих.

Перед вибором "так" чи "ні" запитуйте себе: що насправді для вас важливо? У моменти, коли хочеться відмовити, але важко, я рекомендую своїм клієнтам казати собі такі слова:"психолог мені дозволив відмовляти, я можу говорити "ні" іншим", - радить експертка.

Також важливо хвалити себе за всі досягнення, навіть якщо вони здаються незначними. Нагадуйте собі, що відмовивши іншій людині, ви обрали себе і свої потреби.