Культура "синів круч" жива: нащадків творців підвісних трун знайшли за ДНК

Робота, виконана під керівництвом доктора Хуей Чжоу і його колег, опублікована в журналі Nature Communications.

Хто такі носії традиції підвісних трун

Одні з найбільш ранніх підвісних трун було виявлено на південному сході Китаю, в горах Уїшань провінції Фуцзянь. Радіовуглецевий аналіз датує їх приблизно 3445 ± 150 і 3370 ± 80 років тому, що за часом збігається з появою перших землеробів у цьому регіоні. Вважається, що звідси практика поширилася в інші райони - Юньнань, Сичуань, Хунань, на територію сучасного Таїланду і Тайваню.

Ритуал полягав у тому, що дерев'яні труни з останками піднімали й поміщали на стрімкі скелі, в печери або ущелини - зазвичай поблизу річок, гірських схилів або морського узбережжя.

Серед народів, які практикували цей звичай, особливе місце посідали бо. У фольклорі їх називали "підкорювачами неба" і "синами круч", а легенди приписували їм ледь не здатність літати - настільки недоступними здавалися місця, куди вони примудрялися поставити труни.

Як саме це робилося, до кінця не зрозуміло. Один з авторів роботи, доктор Сяомін Чжан, наводить три найбільш визнані археологами гіпотези:

• лесá і настили - тимчасові дерев'яні конструкції з колод і балок, що дозволяють піднімати труни і вставляти їх у заздалегідь вирубані гнізда в скелі;

• система канатів - підйом або спуск трун за допомогою товстих мотузок (конопляних або ротангових), можливо з блоками, зверху або знизу схилу;

• скельні карнизи і стежки - використання природних виступів або вирубаних стежок, якими труни могли перетягувати горизонтально до ніш.

До кінця епохи Мін традиція підвісних трун значною мірою зникає з письмових джерел. Народ бо зазнавав переслідувань, багато хто втік у сусідні регіони і, ймовірно, з часом змішався з місцевим населенням.

Кого порівнювали за ДНК

Сьогодні нащадки бо живуть в автономному окрузі Веньшань Чжуан і Мяо провінції Юньнань - це 42 природних села. Для дослідження вчені проаналізували ДНК 32 сучасних представників бо, але через близьку спорідненість вибрали 21 геном для статистично коректного порівняння.

Також команда вивчила 14 стародавніх геномів людей, пов'язаних із традицією підвісних трун, із кількох археологічних пам'яток на південному сході Китаю та з півночі Таїланду.

Аналіз показав, що стародавні групи носіїв підвісних трун, особливо з Юньнані та Гуансі, були генетично дуже близькі одна до одної - і до стародавніх прибережних популяцій південно-східного Китаю. Це зміцнює ідею, що ранньою "точкою зародження" традиції були саме прибережні райони південно-східного Китаю, як-от гора Уїшань, звідки обряд потім поширився у південний Китай і материкову Південно-Східну Азію.

Цікава деталь: у людей лог-кофін культур у Таїланді в геномі майже немає мітохондріальної ДНК (mtDNA), успадкованої від носіїв підвісних трун. Оскільки mtDNA передається тільки по материнській лінії, це вказує на міграцію переважно чоловіків із південного Китаю, які одружилися з місцевими жінками і разом із собою приносили традицію підвісних трун.

Сучасні бо - генетичні спадкоємці "синів стрімчаків"

Порівняння геномів показало, що сучасні бо отримали основну частину свого походження від стародавніх практиків підвісних трун. Про це свідчить велика кількість загальних "дрейфових" алелей - генетичних варіантів, частка яких у популяціях змінюється випадковим чином, - які сучасні бо розділяють зі стародавніми носіями цієї культури з Юньнані.

Автори підкреслюють, що це зміцнює моделі етнічної спадкоємності: незважаючи на переслідування, міграції та культурну асиміляцію, генетична лінія носіїв підвісних трун не зникла, а триває в сучасних громадах бо.

Що далі вивчатимуть учені

За словами доктора Чжана, вже намічені нові напрямки досліджень, які дадуть змогу глибше зрозуміти історію народу бо і практики підвісних трун загалом.

Вчені планують мультиомний підхід:

• ізотопну геохімію (для вивчення харчування і міграцій),

• давню протеоміку,

• більш точне датування,

• розширений геномний аналіз.

Це має допомогти відновити не тільки маршрути розселення і походження груп, а й те, як вони жили, чим харчувалися, як взаємодіяли із сусідами і як саме ставилися до своїх померлих.