Хто покоїться в курганах Ірландії? Нове ДНК-дослідження змінює точку зору вчених

У графстві Міт на сході Ірландії розташована археологічна пам'ятка Брю-на-Бойнне - комплекс величезних кам'яних гробниць, побудованих понад 5000 років тому. Ці "гробниці з проходом" тривалий час вважалися місцем спочинку знаті неолітичної Ірландії. Однак нове дослідження вчених з Ірландії, Великої Британії та Австралії повністю змінює уявлення про їхнє призначення.

Подробиці: Neil Carlin et al, Social and Genetic Relations in Neolithic Ireland: Re-evaluating Kinship, Cambridge Archaeological Journal (2025). DOI: 10.1017/S0959774325000058

Вчені поєднали археологічні дані та аналіз ДНК стародавніх останків, щоб краще зрозуміти, хто був похований у цих гробницях. Виявилося, що більшість похованих людей не були близькими родичами - максимум далекі родичі п'ятого ступеня, на кшталт троюрідних бабусь або троюрідних братів. Це говорить про те, що родинні зв'язки не були головним критерієм поховання.

Проте дослідження показує, що люди в цих гробницях все ж формували генетично пов'язані громади.

Як таке можливо? Дослідники вважають, що відповідь криється у способі життя цих древніх людей. Вони жили невеликими мобільними групами, часто переміщалися зі своїми тваринами, а в особливих випадках збиралися разом - щоб брати участь в обрядах, святах і будівництві монументів. Саме в таких масштабних зустрічах формувалися зв'язки, шлюби і загальне почуття спільності.

Згодом, приблизно після 3600 року до нашої ери, стиль життя став змінюватися. Будинки стали простішими, люди стали частіше займатися скотарством, а гробниці - навпаки - стали складнішими, масивнішими і помітнішими. Такі споруди, як Ньюгрейндж, будувалися на височинах і створювалися протягом багатьох поколінь. Люди приїжджали з усієї Ірландії - привозили каміння, артефакти і своїх померлих. Це були не просто похорони - це були цілі колективні церемонії, що об'єднували далекі громади.

Цікаво, що генетичні дослідження показують: люди, які брали участь у цих ритуалах і використовували такі гробниці, найчастіше вступали в шлюби всередині своєї культурної групи. Але це не означає, що шлюби були строго обмежені. Просто людям було простіше знаходити пару серед тих, з ким вони ділили звичаї, свята і вірування.

Жодних слідів жорсткої соціальної ієрархії, примусу або "елітного доступу" до гробниць дослідники не виявили. Навпаки, все вказує на те, що ці місця були символами спільних зусиль і спільних ритуалів, а не престижем чи статусом.

Це відкриття змінює погляд на давню Ірландію: замість культури вождів - культура спільноти. Замість героїчних одинаків - колективні дії та обряди, що об'єднують людей на століття.