Експерт розповів, чому будувати другу "Мрію" економічно невигідно

Літак Ан-225 був побудований в СРСР і здійснив перший політ 21 грудня 1988 року. Спочатку його розробляли для транспортування на космічну орбіту корабля "Буран", а також ракети "Енергія". А після розпаду СРСР почав використовуватися для перевезення великогабаритних вантажів. А наприклад, під час піку пандемії коронавірусу його використовували для транспортування медичного обладнання.

Вартість відновлення найбільшого літака у світі Гаврилов оцінив у 500 мільйонів євро.

Натомість екс-провідний конструктор, керівник служби конструкторів із проєктування, побудови та сертифікації літака Ан-225 Анатолій Вовнянко має іншу думку щодо побудови другого гіганта:

Наразі добудова другого літака Ан-225 (крила і фюзеляж були побудовані в 1988-1989 роках) з використанням частини агрегатів, хвостового оперення, обладнання, двигунів і шасі, що залишилися від першого літака, коштуватиме близько 150-190 млн доларів.

Як приклад конструктор наводить ціни на проєктування "з нуля" сучасних літаків такого ж класу.

• А-380 - новий пасажирський літак коштує 489 млн доларів, у вартість входять пасажирське обладнання та кошти на розробку;
• Літак Roc - штучний екземпляр для космічних пусків ракет коштує 400 млн доларів, у суму входять витрати на проєктування, підготовку виробництва і будівництво.

Водночас середня зарплата робітників, конструкторів та інженерів на Airbus і Boeing - 5-7 тисяч доларів на місяць, а у ДП "Антонов" 500-700 доларів.

Конструктор вважає, що проєкт із відновлення "Мрії" економічно невигідний.

За його оцінками, знадобиться близько 100 років, щоб вкладені у відновлення кошти окупилися. До того ж ДП "Антонов" давно перебуває у критичному стані і невідомо, чи зможе завершити цей проєкт.

Анатолій Вовнянко пропонує такий варіант:

Наразі основним транспортним літаком ЗСУ є літак Іл-76. Це чудовий літак, створений 51 рік тому, і який за 10-15 років завершить свій життєвий цикл в Україні. Варто почати розробляти йому на заміну новий український літак, наприклад Ан-188. Причому розробку необхідно здійснювати із залученням іноземних партнерів, щоб мати кошти для розробки та ринки збуту.

Крім того, на його думку, необхідно разом із військовими визначитися, які ще літаки їм потрібні для розв'язання логістичних і навчальних проблем сучасної армії: можливо, літак на заміну Ан-26 або літак типу Ан-28 чи Ан-38. Є сенс замість відновлення минулого зосередитися на побудові майбутнього.