Чому довгожителі рідше хворіють на рак: вчені розкрили можливий секрет
Дослідники виявили, що у людей віком понад 100 років значно більше рідкісних цитотоксичних Т-клітин, здатних знищувати клітини-мішені. Вчені припускають, що така особливість імунної системи може допомагати протистояти раку та іншим віковим загрозам, однак дослідження поки що не доводить прямого зв’язку з довголіттям.
Люди, які доживають до 110 років і більше, можуть зберігати здатність імунної системи активно адаптуватися навіть у глибокій старості. Дослідники виявили у супердовгожителів незвично високу частку рідкісних імунних клітин, здатних знищувати заражені та потенційно пухлинні клітини. Дослідження опубліковано в журналі Cell Reports, пише New Scientist.
Зазначається, що вчені з Університету Осаки порівняли імунні клітини людей різних вікових груп і виявили, що кількість цитотоксичних CD4 Т-лімфоцитів, або CD4 CTL, помітно збільшується після 100 років.
У супердовгожителів виявилося більше «клітин-вбивць»
Для дослідження вчені обстежили 28 осіб: вісім учасників віком від 70 до 90 років, десять осіб від 100 до 109 років і ще десять людей старше 110 років. У першій групі CD4 CTL становили близько 4 % усіх Т-клітин, у столітніх людей їхня частка досягала приблизно 10 %, а у суперстолітніх - близько 18 %.
CD4 CTL є рідкісним різновидом Т-лімфоцитів. У нормі CD4-клітини насамперед координують роботу імунної системи, проте їх цитотоксичний різновид здатний безпосередньо знищувати клітини-мішені. Раніше команда Хасімото вже виявила незвично високу частку таких клітин у суперстолітних людей, а нове дослідження дозволило простежити, як їхня кількість змінюється з віком.
Імунітет не просто слабшає, а перебудовується
Особливо цікаво те, що дослідники не виявили у цих клітин ознак вираженого імунного виснаження. Навпаки, дані вказують на те, що імунна система людей похилого віку може перебудовуватися та посилювати окремі напрямки захисту, реагуючи на постійно виникаючі загрози.
Вчені виявили ознаки клонального розмноження клітин: окремі групи однакових Т-клітин становили значну частину популяції. Це може означати, що імунна система реагує на певні стійкі подразники й цілеспрямовано збільшує кількість клітин, здатних на них реагувати.
Замість того, щоб просто згасати з віком, імунна система у цих надзвичайно літніх людей, можливо, зберігає здатність адаптуватися до постійних викликів, - зазначив співавтор дослідження Косуке Хасімото.
Чи можуть ці клітини захищати від раку
Один із найцікавіших результатів пов’язаний саме з онкологічними захворюваннями. Дослідники порівняли рецептори найпоширеніших CD4 CTL із базою даних Т-клітинних рецепторів людей із раком.
Близько 30 послідовностей із досліджуваної групи збіглися з рецепторами, виявленими у пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Найчастіше збіги були пов’язані з раком легенів. При цьому жоден із досліджуваних супердовгожителів не мав відповідного діагнозу.
Це може вказувати на те, що такі клітини здатні реагувати на молекулярні мішені, пов’язані з пухлинними процесами. Однак вчені спеціально підкреслюють: збіг рецепторів ще не доводить, що клітини дійсно знищували ракові пухлини у супердовгожителів. Їхні конкретні мішені поки що не встановлені.
Чому це важливо для науки
З віком організм стикається з великою кількістю проблем: зростає ймовірність появи аномальних клітин, реактивації деяких вірусів та інших порушень. Дослідники припускають, що CD4 CTL можуть збільшуватися саме у відповідь на такі виклики.
Якщо вченим вдасться з’ясувати, які сигнали запускають розмноження цих клітин і які мішені вони розпізнають, у майбутньому це може допомогти розробити нові способи посилення імунного захисту від раку та хронічних інфекцій. Поки що це лише перспективний напрям для подальших досліджень.
Важливо й те, що дослідження було невеликим і аналізувало Т-клітини, що циркулюють у крові. Тому вчені поки що не знають, що саме відбувається з цими клітинами всередині тканин і наскільки їхня наявність пов’язана безпосередньо з тривалістю життя. Автори вважають за необхідне вивчити їхню поведінку в людських тканинах і провести дослідження на більших групах.