Поиск

Не витрати, а інвестиція. Чому розвиток навичок потрібен уряду, бізнесу і працівникам

новички персоналу розвиток

Знаходить це своє вираження у добробуті працівників, підвищенні продуктивності праці та міжнародної конкурентоспроможності. Особливий наголос на цьому робився під час останнього Давоського форуму.

І в цьому контексті не можна не відзначити такої підвалини системи професійного розвитку як соціальне партнерство. Можливо, для когось цей компонент видається далеко не визначальним. Проте досвід передових країн показує, що саме у цій галузі інтереси працюючих та підприємців перетинаються і взаємодоповнюються.

Розвиток навичок і освіта вже не сприймається як суто царина влади. Профспілки та організації роботодавців стають опорою влади в налагодженні політики. На цьому наголошується ще у Рекомендації Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Міжнародної організації праці (МОП) 2002 року щодо технічної та професійно-технічної освітита навчання у ХХІ столітті. Слід зазначити, в України є значний нереалізований потенціал у залученні соціальних партнерів до даного процесу.

Природній інтерес роботодавців

Скласти уявлення про роль роботодавців дозволяє дослідження «Залучення організацій роботодавців до управління системами навчання: огляд літературилітератури». Під терміном «роботодавці» розуміються як компанії, так і організації роботодавців. Як правило, йдеться про приватних власників, хоча держава та створені нею юридичні особи також теж виступають у ролі наймачів. Специфіка роботодавців полягає у тому, що вони можуть як здійснювати управління навичками (skills governance), так і самим підвищувати кваліфікацію кадрів (on-the-job-training).

У світі виділяють чотири рівня залучення роботодавців до механізмів розвитку навичок:

  1. Перша модель розвитку навичок у секторі називається консультативним підходом. Представники роботодавців беруть участь у консультативних органах, пропозиції яких можуть бути враховані при здійсненні політики щодо розвитку навичок.
  2. Другий підхід являє собою більш формалізований варіант попереднього. Секторальні ради з навичок (Sector Skills Councils) зазвичай виконують консультативні заходи, а також зосереджують свої зусилля на розробці професійних стандартів спільно з роботодавцями. Процедура їх функціонування конкретизована підзаконними актами.
  3. Наступна модель передбачає більш активну роль для секторальних рад з навичок. Відповідні ради зосереджені на функціях акредитації, сертифікації та оцінки. За цих умов ради стають не лише дорадчими органами, а й більшою мірою інтервенціоністськими.
  4. Четверта модель передбачає управління радами, що керують постачанням робочої сили, а також здійснюють інші функції, викладені вище. Зазвичай це передбачає розробку галузевих стратегій та спробу узгодити пропозицію та попит на певні навички (приклад Великобританії).
  5. Останній підхід ґрунтується на колишній моделі, але різниця полягає в тому, що секторальна рада приділяє більше уваги факторам, які впливають на попит на навички на робочому місці. Цей підхід виходить за рамки управління пропозицією та намагається підвищити попит на кваліфіковані навички (досвід Канади).

Отже, як бачимо, в залежності від здатності роботодавців брати на себе відповідальність їм може бути відведене певне місце в системі.

Навчання на виробництві має безпосередній стосунок до роботодавців. Проте якісне проведення такого навчання вимагає значних витрат й, відтак, підтримки держави. У міжнародному досвіді виділяють 13 фінансових стимулів, включаючи прямі субсидії, спеціальні податкові пільги та механізми розподілу тягаря навчання між групами підприємств. Участь держави у фінансуванні заходів навчання може принести користь і роботодавцям, і суспільству. В умовах конкуренції роботодавці будуть інвестувати в розвиток навичок лише за гарантії утримання працівників. Вони не зацікавлені у тому, щоб отримані за їх рахунок знання збагачували згодом конкурентів.

Зацікавленість роботодавців у навчанні своїх робітників та освіченості робочої сили загалом –природня. Адже це означає підвищення продуктивності та можливості найняти потрібних співробітників. Але будь-які благі наміри можуть бути нівельовані певними обставинами.

Стримують розвиток наступні фактори:

  1. Малі та середні роботодавці незначною мірою використовують потенціал навчання. Дана проблема вказує на необхідність розроблення матеріальних стимулів.
  2. Підприємці розглядають себе не як творці системи навчання, а як споживачі. Це може бути наслідком недостатнього розвитку соціального діалогу.
  3. Самі національні системи навичок мають незначну цінність для роботодавців. Вимоги до знань постійно зростають й системи навичок можуть не встигати за ними.
  4. Держави можуть поводити себе надто пасивно (політика невтручання) або дуже інтервенціоністськи. Оптимальним є виконання державою ролі координатора відносно ринку.

Саме на подолання цих явищ має спрямовуватись державна політика.

Нові можливості профспілок

Мотивація профспілок у сфері професійного навчання на перший погляд не є такою явною, як у роботодавців. Проте вони теж не опиняються осторонь процесу, свідчить дослідження «Залучення організацій працівників до розвитку навичок»(2018).

Перш за все, відзначимо, що підвищення продуктивності внаслідок професійного зростання може обернутись до профспілок у вигляді матеріальних коштів. Кваліфіковані працівники сплачуватимуть вищі членські внески, а роботодавці будуть ділитися підвищеними прибутками на задоволення колективних потреб.

Зацікавленість працівників в отриманні нових навичок - це додатковий привід довести потрібність профспілок. Як показує досвід німецької профспілки DGB, саме ці організації допомагають забезпечити надання вільного часу для навчання та збільшення видатків роботодавців на відповідні цілі. Чим стабільнішим для працівника є робоче місце тим більш він буде готовим розвивати свої навички, розуміючи користь для цього у довгостроковій перспективі.

Тим паче науковці відзначають унікальну роль профспілок у захисті категорій працівників, які мають бар’єри у сфері працевлаштування (матері, мігранти, молодь). Профспілки можуть впливати на розвиток навичок не безпосередньо, а опосередковано. Забезпечується їх вплив через участь у національних консультативних органах, представництві у раді директорів національних закладів професійної підготовки, залучення делегатів, відповідальних за розвиток навичок, до рад на рівні підприємств. Приклад останнього можна знайти в Австрії: закон надає раді робітників широкі права щодо безперервної професійної освіти та навчання, зокрема, права на інформацію про заплановані програми навчання та участь у плануванні та здійснення заходів з підготовки та перепідготовки підприємств. Профспілки в певних країнах змогли домовитись про колективні договори, що мають положення щодо розвитку навичок.

Експерти виділяють потенційні вигоди для профспілок від участі у розвитку навичок. В узагальненому вигляді вигоди для профспілок наступні:

  1. Підвищення продуктивності та покращення умов праці. Працівники можуть спільно отримувати користь від навичок, набутих новим поколінням підготовлених працівників. Кваліфіковані працівники сплачуватимуть вищі членські внески, а роботодавці будуть ділитися підвищеними прибутками на задоволення колективних потреб. Освічені профспілковці зможуть ефективно вести переговори щодо підвищення заробітної плати.
  2. Збільшення членства. Надаючи відповідну інформацію, захищаючи права учнів і робітників та представляючи учнів під час переговорів, профспілки можуть інформувати учнів підрядників про місію та важливість їх профспілки і таким чином залучати нових членів.
  3. Підвищення культури професійної підготовки та інвестицій у якісне навчання. Успішно демонструючи результати навчання на продуктивність, покращується культура навчання на підприємстві та може призвести до збільшення інвестицій у навчання.

розвиток навичок персоналу

Інтерес держави / суспільства

З точки зору публічних інтересів вдосконалення навичок має безліч переваг. Освічені члени суспільства не лише роблять економіку більш конкурентоздатною, але й активніше беруть участь в управлінні справами. Але звідки брати кошти на ці необхідні цілі?

Нестача ресурсів може підкреслити розходження в інтересах влади й бізнесу. «Підприємці, як правило, лобіюють витрачання ресурсів на навчання, орієнтоване на попит, та підвищення кваліфікації працівників за допомогою короткотермінового навчання», – вказують експерти. Для урядів же навпаки характерним є орієнтація на розвиток навичок, що стосуються вразливих цільових груп (ними є безробітні або молоді люди, які не працювали).

Як відзначають вчені, «у країнах з низьким рівнем доходу, які мають слабке представництво приватного сектора, сильна роль уряду у фінансуванні та проведенні навчання свідчить про те, що спочатку потрібно домовлятися про партнерство, щоб збалансувати різні інтереси, тоді як у країнах із середнім рівнем доходу, де розвивається промисловий сектор, приватний сектор може взяти на себе більш активну роль, яку можна підживити стимулами». З цієї причини держава має сприяти у розвитку приватного сектора, який у перспективі виділятиме більші кошти на професійне навчання.

Іноді для цих цілей передбачаються суспільні фонди, які контролюються соціальними партнерами. Якщо фінансування заходів по підвищенню навчання здійснюється за рахунок коштів, які збираються до публічних фондів, то це робить роботодавців зацікавленими у детінізації. За таких умов користуватись благами від навчання будуть усі, хто сплачує відповідні внески.

Висновки

Отже, як бачимо, кожна сторона соціального діалогу має свої специфічні можливості, поєднання яких дозволяє сконструювати ідеальну систему. Хочеться вірити, що Україна перехоплюватиме цей тренд і кожен громадянин зможе повною мірою отримати переваги від підвищення конкурентоздатності економіки.

У цьому матеріалі ми свідомо не охоплюємо усі можливі форми й методи передачі знань. Його метою є загострити увагу на цінностях та пріоритетах. Варто відійти від звичного погляду, що навички – це не витрати, а передумови для подальшого процвітання. До речі, саме таку філософію має утверджувати погляд на речі переслідує новий «Освітній портал» Державної служби зайнятості. На ньому ви зможете отримати знання про те, як знайти роботу, підвищити свою конкурентоздатність на ринку праці та знайти кваліфікованих співробітників.

Віталій Дудін, Державний центр зайнятості

Всі новини про ринок праці читайте в розділі #Соціалка на Соцпорталі.

Комментарии