Чи втрачає Київ робочі руки? Зміни напрямків трудової міграції в Україні
Рахунок трудових мігрантів з України йде на мільйони. За офіційною статистикою - близько 2, за неофіційною - в рази більше. Щодо тимчасово зайнятих називають цифри навіть у 9 мільйонів.
І якщо в попередні роки незалежності міграція відбувалась здебільшого із західних регіонів країни, то останнім часом динаміка змінилась.
Куди та звідки прямують українці? Зовнішня та внутрішня трудова міграція
У 2000-их роках для України була типовою ситуація, коли за кордон виїжджали переважно мешканці західних областей та Черкащини. Центральні регіони і Київ залишались стабільними. Більш того, за даними Міжнародної організації з міграції, столиця була основним реципієнтом. А загальна кількість внутрішніх трудових мігрантів в 2014-2015 роках складала близько 1,6 мільйонів чоловік. Однак за останній час ситуація змінилась. Офіційні дані вказують, що з 2014 по 2016 роки кількість киян за рахунок мігрантів зростала приблизно на 13-14 тисяч осіб на рік. Однак вже у 2017 році приріст різко впав до 4 тисяч. Тоді ж зі столиці виїхало навіть більше людей, ніж із Донецької області – 32 тисяч.
Завідувач відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень Олексій Позняк також підтверджує нову тенденцію. Відповідно до неї, у пошуках роботи все більше мігрують городяни, а не селяни, як це було досі. І першу позицію за відтоком трудових ресурсів посідає Київ.
Зміни торкнулися і зовнішньої трудової міграції. Якщо раніше головним пунктом була РФ, то з початком агресії та воєнних дій на сході України потоки переорінтувались на Польшу: в’їздів-виїздів до Росії скоротився з 11 до 8 мільйонів на рік, а до Польщі зріс на 40% - з 14 до 20 мільйонів. І якщо до 2014 року на захід прямували переважно мешканці сусідніх областей, то наразі тенденція спостерігається для всіх регіонів.
Загалом же, за даними Державної прикордонної служби України, з часу минулого перепису населення у 2001 році з України поїхали і не повернулися 6,3 мільйона громадян. У 2018 році Державна міграційна служба видала 5,5 млн паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Ще для більше 8 тисяч осіб було офіційно оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання.
Чи відчуває Київ брак робочих рук?
За словами киянки Ольги Свідан, яка має невеликий магазин з продажу косметики та побутових товарі, проблему з кадрами вона відчула досить гостро.
Ми шукали продавця декілька місяців. Важко було знайти, приходили переважно маргінальні особистості. Нарешті знайшли продавчиню, але вона звільнилась, бо вони з сім’єю продали квартиру і їдуть з Києва. Не в Європу, а в Київську область. І ми знову шукаємо людину, підняли зарплатню. Жінка, яка теж працювала поруч з нами продавцем, поїхала в Польщу на завод. Зарплата незрівнянно вища. Одна з наших постачальників каже, що планують з сім’єю переїжджати в Чехію. Там їм подобаються школи, взагалі рівень життя та інфраструктури. З іншого боку, часто чую, що не всіх влаштовує життя за кордоном. У когось зарплатня залишилась, як в Україні, а витрати виросли. Когось рівень, а особливо, вартість медицини не влаштовує. Комусь не вистачає бьюті-індустрії, бо на Заході знайти хорошу манікюрницю чи іншого майстра важко. Але загалом, якщо є можливість “зачепитись”, то майже всі намагаються виїхати, - розповіла Ольга.
Її досвід підтверджує одну з версій, що відтік людей з Києва пов’язаний з ростом популярності Київської області та недорогим житлом в передмісті. Однак на роботу мешканці Київщини все ж переважно їздять до столиці.
Як розповів краєзнавець, головний редактор місцевого сайту “Хроніки Обухова” Мирослав Чайковський, міста Обухів та Українка є цьому типовими прикладами.
Обухів – колишнє село, згодом селище міського типу, райцентр, місто обласного значення. Його статус змінювався внаслідок інфраструктурних трансформацій, котрих, за великим рахунком, було дві: розбудова траси Київ-Дніпро і промислового вузла між Обуховом і Українкою. За Незалежності останній перестав грати роль «містоутворюючого фактору» як для Обухова («Біохімзавод» та Київський картонно-паперовий комбінат), так і для Українки («Трипільська ТЕС»). Колись домінуючий на ринку праці Промвузол перестав відповідати запитам містян, частина з котрих почала освоювати нові професії і способи заробітку. До цього додалась близькість до Києва і трансформація сполучення з ним (банкрутство державного перевізника і поява більш потужного і динамічного приватного, поява статистично значимої кількості «попуток» тощо). Станом на сьогодні щодня на роботу до Києва їздить біля третини працевлаштованого населення міста. І це незважаючи на досить відчутне подорожчання транспорту, яке може забирати до 20-25% заробленого у столиці, - розповів Мирослав Чайковский.
Причин, за його словами, для цього кілька:
- близькість до столиці і відносно доступна послуга з перевезень пасажирів;
- конкурентні у порівнянні з самим Обуховом заробітні плати, можливість професійного і карє’рного зростання тощо;
- переформатування ринку праці у самому Обухові і вивільнення частини незатребуваних у місті спеціалістів;
- зміна самої структури зайнятості і поява нових, маловідомих до 1991 року професій, представники котрих не мали можливості працевлаштуватися на досить обмеженому за своїм об’ємом ринку праці міста.
Якщо говорити про роботу, яка залишається в Обухові, то, за словами краєзнавця, тенденції наступні:
Це, в першу чергу, все та ж Промзона, частина підприємств котрої або перекваліфікувалася (залишки «Біохіму»), або привела свою продукцію до поточних потреб ринку і навпаки наростила свої потужності (ККБК), або продовжила існування за інерцією (Трипільська ТЕС). Другий і, ймовірно, домінуючий вид зайнятості - це торгівля/сфера послуг. Станом на сьогодні в місті зареєстровано кількасот підприємців, відкрито кілька супермаркетів, ринок. Відтак, я би розділив працюючу масу на 4 дуже умовні, але статистично значимі категорії: 1. «Трудові мігранти» (Обухів – як «спальний район», придаток Києва, в ньому ночують); 2. Працівники Промвузла (сучасний, кваліфікований пролетаріат, місце котрого під сонцем не згоріло у полум’ї капіталістичних перетворень останніх десятиліть); 3. Приватні підприємці (торгівля/сфера послуг) – намагаються зберегти почасти втрачені нішу, котра місцями звузилася через монополію на певні групи товарів з боку крупних супермаркетів; 4. Наймані працівники – ймовірно, найбільш упосліджена з точки зору співвідношення «трудові затрати – права працівника - заробітна плата» група населення. Як правило, найменш освічена, але найбільш кваліфікована по відношенню до займаної посади (переважно, це продавці)”, - зазначив Мирослав Чайковський.
Втім, за його словами, останні тенденції також мають свій вплив на ринок праці краю.
Міграційні процеси в Україні торкнулися і Обухова, наразі спостерігається значний дефіцит робітничих спеціальності, особливо водіїв, будівельників та обслуговуючого персоналу (офіціанти, кухарі). Наприклад, якщо в 2014 році при розміщенні оголошення в місцевій газеті можна було отримати 10-15 дзвінків шукачів роботи, то зараз це оголошення на постійній основі може навіть не мати дзвінків за місяць розміщення. У сфері обслуговування, до прикладу, на роботу офіціанта зголошуються в основному робітники 16 років і менше, а раніше в основному було 22-25 років, - підкреслює він, зазначаючи, що нестача представників робочих професій характерна для України в цілому.
Про суттєві прогалини на українському ринку праці йдеться також у доповіді Профспілки працівників будівництва та промисловості України.
Відчувається брак працівників в таких галузях, як будівництво, машинобудування, недостатньо слюсарів, електриків, швачок, працівників громадського обслуговування, - зазначають профспілковці.
За їх даними, з 2013 по 2016 роки чисельність економічно активного населення у віці від 15 до 70 років в Україні скоротилося з майже 21 мільйона до 18 мільйонів. До того ж, збільшилась кількості студентів, що навчаються за кордоном.
Хто їде працювати за кордон?
Основу українських трудових мігрантів складають чоловіки (65-70%) віком 30-44 років (40%) з середньою чи середньою спеціальною освітою (41%), що працюють на будівництві (45%).
Більшість працівників – мігрантів зайняті в будівництві, в зв’язку з тим, що будівельна галузь в країнах ЄС активно розвивається та попит на українських будівельників (трудових мігрантів) у іноземних роботодавців збільшується. Прикладом є ситуація у Литві, в 2018 році литовські будівельні компанії стикнулись з нестачею кваліфікованих фахівців. Вільні робочі місця заповнили українці, приблизною кількістю 2 тис. 500 чол. Згідно прогнозу Департаменту, в наступному році кількість приїжджаючих на роботу в Литву громадян України зросте на 30-50%, - йдеться у звіті Профспілки будівельників.
В той же час спостерігаються тенденції до “помолодшання” міграції. Так, кількість українських студентів у Польщі зросла з 2014 по 2017 роки від 10 тисяч до 35 тисяч. І лише 9% планують повернутись в Україну після навчання. До того ж, 35% власне трудових мігрантів почали складати люди до 30 років.
Ще кілька років тому чисельність молодих емігрантів була значно нижча, - зазначили в Національному банку України.
І підкреслили, що вплив на потенційний ВВП досить високий. А, окрім цього, на надходження до Пенсійного фонду. У Профспілці будівельників називають й інші негативні сторони трудової міграції.
Відтік робочої сили, а саме населення у працездатному віці, змінює структуру пропозиції робочої сили, і по деяких сферах економіки вже призвело до дефіциту робочої сили відповідної професійної кваліфікації; враховуючи те, що значна частка трудових мігрантів становлять жінки у віці від 25 до 45 років, то виникає проблема так званого «соціального сирітства», що призводить до соціального напруження; негативний вплив міграції виражається у посиленні демографічної кризи, - зазначають у доповіді.
Якщо детальніше говорити про жіночу трудову міграцію, то для неї характерна праця в домашніх господарствах, у сфері послуг і сільському господарстві, де переважає короткострокова зайнятість з нижчими зарплатами та соціальними гарантіями. До того ж, не зважаючи на те, що 36% мігрантів мають вищу освіту, більшість працюють на низькокваліфікованих робочих місцях.
В той же час для висококваліфікованих мігрантів, яким вдалося знайти роботу за основною спеціальністю, виїзд за кордон означає переважно еміграція.
За результатами опитування серед ІТ-спеціалістів, 57% мігрують одразу з усією сім’єю, ще 30% перевозять родину вже після власного переїзду. Для них їхати працювати за кордон – це вже принципове рішення, тому що заробляти вони будуть фактично так само, але витрачати на проживання – більше, – повідомила в ході презентації дослідження 2018 року Центру економічної стратегії “Скільки українців поїхало за кордон і що з цим робити” Юлія Руда.
Що поверне українців додому - ціна питання
Головною причиною трудової міграції робітники називають низьку зарплату в Україні. Таку відповідь, за даними досліджень соціологічної групи «Рейтинг» 2017 року, дали 72%.
За словами Анни Оксютович, дослідниці з атипової зайнятості та міграції, співавторки проекту “Право на мінімальну гідну платню”, сума, яка може покрити базові потреби сім’ї в Україні, становить близько 16 тис. грн після відрахування податків, або 19,6 тис. грн до. Найближчою до цієї суми вона є в Києві - 16 тис. грн до відрахування податків і 12,8 тис. грн після. А в середньому по Україні взагалі складає близько 10 тис. грн до та 8 тис. грн після податків.
До того ж суттєвим чинником стає затримка чи невиплата зарплат, особливо при неофіційному працевлаштуванні.
Наприклад, у сфері обслуговування працівники працюють з тимчасовими договорами, в основному дуже часто на мінімальній зарплаті, з системою премій, яка йде у конвертах, деколи і без договорів, якщо це перший рік робочий, - розповіла Анна.
В той же час, за її словами, працю за кордоном рідко розглядають як шанс отримати соцгарантії, пенсійний стаж, страховку від нещасних випадків.
Не всі використовують можливість офіційного працевлаштування, навіть коли така можливість є. Оскільки робітники та робітниці в Україні у багатьох випадках не знають трудового законодавства і своїх прав, чи не мають досвіду вирішення робочих ситуацій у правовому полі позитивно, то при виїзді за кордон вони стають ще вразливішими. Працівники не наполягають на опції працевлаштування офіційно чи дотримання правил безпеки; їм бракує інформації, до кого звертатися у складних ситуаціях. Це для них тимчасова робота, вони ще не впевнені, що вона їм підійде, це коротка поїздка і хочуть уникнути бюрократії з документами тощо. Звісно, залежить від сфери роботи. Якщо це завод, то робота може бути одразу офіційною, якщо сільське господарство чи сфера обслуговування - то під питанням. Основний мотив - можливість працювати і отримувати зарплату. Ті, кого я опитувала, мали низький рівень довіри до системи пенсії і говорили, що покладаються на себе чи приватні фонди, не на державну систему пенсійну, - розповіла Анна.
У дослідженні щодо гідної оплати авторки, опираючись на досвід міжнародного руху Clean Clothes Campaign (Кампанія за чистий одяг), пропонують вимагати підвищення зарплат у швейній індустрії від транснаціональних корпорацій. При цьому синхронно у всьому східноєвропейському регіоні, аби виробництво не змогли безболісно перенести в інше місце. Схожу тактику застосовують металургійні профспілки Кривого Рогу. Наприклад, вимагають від ArcelorMittal (колишня Криворіжсталь) підвищення зарплат, апелюючи до росту цін на руду на міжнародних ринках. А також до того, що зарплати на аналогічних заводах корпорації в інших країнах СНД, наприклад, у Казахстані, значно вищі.
Інший шлях пропонує Міжнародна організація з міграції. За її даними, кожен п’ятий трудовий мігрант з України був би зацікавлений інвестувати зароблений за кордоном капітал у малі чи середні підприємства. Тож за підтримки USAID на початку року МОМ впровадив пілотний проект із розвитку малого бізнесу й самозайнятості для трудових мігрантів та їхніх родин.
Які плюси несе трудова міграція?
Головні проблеми України, які допомагає вирішувати трудова міграція, - це боротьба з бідністю та безробіттям. До того ж, робітники стають чи не головними інвесторам України. За даними НБУ, за 2015-2017 роки вони переказали на батьківщину $23,8 млрд.
У Профспілці будівельників називають й інші переваги:
Важливим позитивним елементом трудової міграції є оцінка якості життя населення сусідських країн що сприяє формуванню у мігрантів відповідних стандартів життя, культурних цінностей; надбання нових кваліфікацій; загальне зростання економічної безпеки та покращенні якості життя родин мігрантів.
Можна сподіватись, що дефіцит робочих рук в Україні сприятиме підвищенню зарплат та поліпшенню умов праці, легалізації трудових відносин та дотримання соцгарантій, до яких звикла робітники, які працювали за кордоном.
Але в той же час експерти наголошують, що говорити про позитив можна лише при гарантії легального і безпечного працевлаштування за кордоном.
Прикро констатувати той факт, що українці входять до списку тих країн (Україна, Албанія, Сербія, В’єтнам, Боснія і Герцеговина, Македонія, Туреччина, Косово, Молдова та Гана), де громадяни знаходячись в країнах ЄС перебувають там нелегально і незаконно працевлаштовані. Підтвердженням цьому є результати Дослідження з питань міграції та торгівлі людьми в Україні, 2017 р., яке було проведене GfK Ukraine на замовлення Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, згідно яких готовність прийняти ризиковані пропозиції при працевлаштуванні за кордоном (% від загальної кількості населення України), складає – 17% (працювати без офіційного працевлаштування), 6% – працювати у замкнених приміщеннях (без змоги вільно залишити робоче місце), 3% – працювати на нелегальному виробництві (незареєстрованому підпільному підприємстві), 2% – нелегально перетнути кордон і 1% – віддати роботодавцю свій паспорт на період працевлаштування, - повідомляють будівельники-профспілковці.
У той же час завдяки міжнародним домовленостям України ряд країни ЄС, ринок праці яких зорієнтований на українських трудових мігрантів, пропонують їм соціальне та пенсійне забезпечення.
В частині працевлаштування працівників підписані Угоди з такими країнами ЄС: Польща; Іспанія – щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами; Литва; Латвія – про трудову діяльність та соціальний захист осіб; Португалія – про тимчасову міграцію громадян України для роботи в Португалії. З Чехією – Угода між Міністерством праці України та Міністерством праці і соціальних справ Чеської Республіки про співробітництво в галузі праці та зайнятості – співробітництво в частині зовнішньої трудової міграції та прийняття на роботу громадян держав Договірних Сторін на території обох країн, - йдеться у доповіді профспілки.
Однак на даний час Україна не має відповідних угод з Італією, Грецією, Фінляндією, Німеччиною, Румунією. Тож експерти з трудових прав вважають, що держава має активізувати переговорний процес щодо їх укладення. При цьому завдання профспілкових та громадських активістів - інформування трудових мігрантів про важливість офіційного працевлаштування за кордоном.
Всі новини про ринок праці читайте в розділі #Соціалка на Соцпорталі.