Пошук

Зеленський підписав Стамбульську конвенцію Що означає цей документ

Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію. Але з обмеженнями
Читать на русском

Президент України Володимир Зеленський підписав ратифіковану днем раніше Верховною Радою Конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнього насильства.

Що Зеленський говорить про Стамбульську конвенцію

Прийняття Конвенції Зеленський прокоментував у Instagram.

Президент наголосив, що Україна поділяє європейські цінності.

Підписано. Закон про ратифікацію Стамбульської конвенції. Її головний сенс простий, але надзвичайно важливий. Це зобов'язання захищати жінок від насильства та різних форм дискримінації, - зазначив він.

Як відомо, 20 червня Верховна Рада 259-ма голосами підтримала ратифікацію конвенції. "Проти" проголосували лише 8 парламентаріїв.

Україна підписала конвенцію ще у 2011 році, проте не могла ратифікувати протягом понад 10 років через позицію низки консервативних політиків та Ради Церков.

Стамбульська конвенція у контексті насильства над жінками під час війни

Ряд експертів наголошують, що в умовах воєнних дій та зростання насильства по відношенню до жінок Стамбульська конвенція особливо актуальна.

По-перше, ми ці непрості військові місяці подали заявку на вступ до Європейського Союзу – це серйозний крок. Отже, привести національне законодавство у відповідність до норм європейського, особливо у питаннях дотримання прав людини. У нас є випадки сексуальних домагань, зокрема у бомбосховищах, які на сьогоднішній день взагалі не караються в Україні. А необхідність встановлення відповідальності за подібні дії передбачається Стамбульською конвенцією, - зазначає віце-президент ГО «Ла Страда-Україна», адвокат Марина Легенька в інтерв'ю Національному прес-клубу «Українська перспектива».


За її словами, документ передбачає покращення системи реагування на випадки домашнього насильства в Україні, що є важливим для нас під час війни.

Вона також дозволить ефективніше взаємодіяти з європейськими країнами, що її ратифікували, у питаннях боротьби з домашнім насильством і покарання кривдників, вона передбачає відповідні механізми співпраці. І це також дуже потрібно, тому що мільйони українських громадян вимушено перебувають за кордоном і потенційно можуть бути жертвами домашнього насильства, - зазначила експертка.

При цьому, за її словами, переселенці більш вразливі до домашнього насильства.

Зокрема психоемоційні, економічні. Існують соціально-побутові причини, коли люди, які звикли проживати у великих приміщеннях, постійно перебувають в одній невеликій кімнаті. Коли вони просто не знають, куди звертатися за допомогою на новому місці, якою вона має бути, – каже юристка.

З якими обмеженнями ухвалили документ

Стамбульська конвенція розглядає насилля не як особисті проблеми особи або внутрішні конфлікти родини, а як порушення прав людини, відповідальність за реагування на які лежить у тому числі на соціальних інститутах і державах. Тож її прийняття є важливим кроком. Але Україна буде ратифікувати Конвенцію з деякими обмеженнями, каже Вікторія Пігуль, активістка ГО "Соціальний рух".

У проекті Закону, поданого Президентом до розгляду 18.06.2022, вказано: “Відповідно до пункту 2 статті 78 Конвенції Україна залишає за собою право не застосовувати положення пункту 2 статті 30 Конвенції до приведення національного законодавства у відповідність із зазначеними положеннями Конвенції”. Фактично, це означає, що Україна не змінюватиме Конституцію, сімейний кодекс чи інші вже чинні в Україні закони. Такий сценарій ратифікації можливий і, більше того, практикувався у країнах, де консервативні політичні сили були проти ратифікації: Грузія, Хорватія, Вірменія, Латвія, Бельгія, Данія, Швейцарія і Польща (у цій країні більше всього застосованих обмежень), - каже активістка.

За її словами, гострі дискусії щодо Конвенції точаться, адже Всеукраїнська рада церков та деякі ультраконсервативні народні депутати, стверджують, буцімто конвенція "нав'язує гендерну ідеологію".

Той факт, що у документі не йдеться ні про права ЛГБТК+, ні про одностатеві шлюби, не є для них достатнім аргументом. Саме тому, уже двічі (у травні 2020-го і листопаді 2021-го) активісти_ки створювали петиції до Президента. Обидва разу необхідні 25 000 підписів було зібрано, - підкреслює вона.

Проте питання залишалося відкритим до 18 червня 2022.

Зараз Україна швидкими темпами працює над отриманням кандидатства у члени ЄС. А щоб реалізувати його, одним із неформальних побажань до української влади, особливо від північноєвропейських соціал-демократичних урядів, є ратифікація конвенції. Отож, цей пункт став вирішальним, а прийняття рішення про ратифікацію “з обмеженнями” - свого роду компромісом, - каже Вікторія.

Вона наголошує, що в умовах, коли сексуальне насильство зі сторони окупантів сягає небачених масштабів, вимушеної міграції жінок та посилення домашнього насильства, прийняття конвенції відіграє вагому роль.

Жінки можуть розраховувати на юридичний захист, в тому числі за кордоном. Наприклад, якщо держави не мають укладеного двостороннього договору про надання взаємної правової допомоги, конвенція - підстава для надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, екстрадиції, забезпечення виконання судових рішень у цивільних і кримінальних справах.
Також, відповідно до Конвенції жінки мають право на захист, якщо вони є жертвами домашнього насильства, - наголошує активістка.

Вона каже, що в таком разі, важливо, щоб державою були передбачені шелтери чи інші місця, куди жінки можуть піти від насильника і розраховувати на безпечне місце.

Щодо цього пункту хочу підкреслити, що у пояснювальній записці до законопроекту за підписом Міністра соціальної політики України ЛАЗЕБНОЇ М.В. від 18.06.2022 зазначається, що реалізація зазначеного Закону не потребує фінансування із державного чи місцевих бюджетів. Проте у висновку Головного Комітету від 18.06.2022 з’явилося заперечення: “При розгляді проекту доцільно звернути увагу, що для реалізації вимог Конвенції передбачається вжиття «необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення створення відповідних, легкодоступних притулків у достатній кількості для надання безпечного розміщення жертв, особливо жінок та їхніх дітей, та надання їм дієвої допомоги» (ст. 23 Конвенції), - підкреслює активістка.

За її словами, станом на 1 червня в Україні налічувалося 39 притулків, що не відповідає «достатній кількості легкодоступних притулків». У деяких областях України вони взагалі відсутні.

У зв’язку з цим, викликає сумнів твердження пояснювальної записки до проекту, що «реалізація акта не потребує фінансування із державного чи місцевих бюджетів». Очевидно, що зараз ще немає чіткого розуміння та розроблених процедур як саме буде відбуватися ратифікація. Проте маємо віддати належне активістам_кам, які майже десятиліття говорили і підтримували питання ратифікації у суспільній повістці, - підкреслює Вікторія.

Читайте також: