Як дихальні практики йоги впливають на роботу мозку

Такого висновку дійшли дослідники Індійського технологічного інституту в Гандхінагарі спільно з Інститутом передових досліджень Шрі Шрі та кардіологічним центром Fortis Escort, пише видання Phys.org.

Автори роботи зафіксували, що у тих, хто практикує СКЙ, підвищується амплітуда тета- і дельта-ритмів мозку, тоді як потужність альфа-ритму знижується. Ці зміни особливо виражені у фазах глибокої релаксації, таких як йога-нідра, і відповідають описаному в стародавніх текстах стану самадхі - повного внутрішнього спокою.

Через зростання рівня стресу, тривожності та депресії, особливо в умовах обмеженого доступу до психотерапії, зростає інтерес до недорогих і доступних способів саморегуляції. Йога, дихальні вправи та медитація вже довели свою ефективність у поліпшенні емоційного стану, здатності до концентрації та регуляції уваги.

У новій роботі, опублікованій у журналі npj Mental Health Research під назвою "Відкриття глибокого розслаблення: вплив ритмічного дихання на ритми мозку", вчені дослідили, як змінюється активність мозку на різних етапах СКЙ. В експерименті брали участь 43 досвідчених практиків, які проходили заняття в центрі фонду Art of Living в Бангалорі. Вік учасників становив близько 25 років, а досвід практики - від одного до 18 років. Контрольна група з 10 осіб у цей час просто слухала розслаблюючу музику.

Дослідження проводилося за допомогою 24-канального ЕЕГ. Сеанс було поділено на п'ять фаз: попередній відпочинок, пранаяма (дихальні вправи), крійя (ритмічне дихання), йога-нідра (глибока релаксація) і заключний відпочинок. Найбільші зміни зафіксовано саме у фазах крійї та йога-нідри: посилилися тета- і дельта-хвилі, а альфа-ритм знизився, особливо в тім'яних і потиличних зонах мозку.

Контрольна група, яка слухала музику, не продемонструвала аналогічних змін, що свідчить про зв'язок ефекту саме з дихальною технікою. Дослідники підкреслюють, що регулярна практика СКЙ може бути ефективним немедикаментозним способом зняття стресу і навіть лягти в основу нейрофідбек-програм.

Водночас автори визнають обмеження дослідження. Так, як контроль використовували музику, чиї параметри не були чітко описані, а сама група не мала додаткового "тихого" калібрування. Також не було включено порівняння з непідготовленими учасниками, які виконували дихальні вправи без спеціальної методики. Крім того, з аналізу виключили два канали ЕЕГ через шуми у частини випробовуваних, що може вплинути на інтерпретацію даних.

Нарешті, варто зазначити, що один зі співавторів дослідження представляє інститут, створений засновником самої техніки СКЙ. Це ставить під сумнів повну незалежність результатів, незважаючи на офіційну відсутність конфлікту інтересів.

Проте дослідження показує, що ритмічне дихання дійсно здатне викликати фізіологічні стани, які можна порівняти з глибокою медитацією, і заслуговує на подальшу наукову увагу.