Як Чорнобильська АЕС та місто атомників Славутич пережили окупацію

  1. Головна
  2. Спецпроекти
  3. Як Чорнобильська АЕС та місто атомників Славутич пережили окупацію
Що відбувалося на ЧАЕС та у місті Славутич під час окупації
Топ
Ексклюзив
Фото: uk.wikipedia.org
16:41, 26.04.2022

26 квітня в Україні традиційно вшановують пам'ять жертв Чорнобильської трагедії. Однак цього року ризик повторення катастрофи видається як ніколи реальним.



Росія, напавши на Україну, не лише регулярно загрожує застосуванням ядерної зброї, а й захоплює атомні електростанці. На початку війни під окупацією опинилася ЧАЕС, а також найбільша в Європі Запорізька АЕС. Місто Славутич, де проживають сім'ї працівників ЧАЕС, російські війська намагалися взяти штурмом три дні, після чого його було окуповано 26 березня. Після поразки під Києвом окупанти покинули Зону відчуження та Славутич. Але Запорізька станція, розташована на півдні країни, поки що залишається під окупацією. У ніч проти 26 квітня над нею пролетіли дві російські ракети. Вони були зафіксовані на низькій висоті безпосередньо над 7 ядерними установками, передає Енергоатом. Захоплення АЕС та бойові дії у безпосередній близькості від атомних станцій Україна однозначно розцінює як ядерний тероризм.

Про те, як українські атомники відзначають річницю аварії на ЧАЕС, навіщо росіяни зайшли до Чорнобиля і як виживало під окупацією місто Славутич, розповіла Соцпорталу активістка Організації молоді ЧАЕС та Атомпрофспілки Гінтаріа Падун, яка проживає в Славутичі.

Як цього року відзначають річницю Чорнобильської трагедії

Вшанування пам'яті жертв аварії на ЧАЕС 26 квітня 2022 року у місті Славутич
Вшанування пам'яті жертв аварії на ЧАЕС 26 квітня 2022 року у місті Славутич Фото: Гінтария Падун

У ніч із 25 на 26 квітня ми у Славутичі завжди відзначаємо річницю аварії на ЧАЕС (місто було збудовано після аварії, до нього переселили атомників з Чорнобиля та Прип'яті – ред.). Зазвичай заходи завжди проводили вночі (аварія сталася о пів на другу ночі, - ред.), у нас була почесна варта, люди кладали квіти, ставили лампадки, була хвилина мовчання. Цього року без варти. Лише хвилина мовчання. Тероборону попередили, що люди вийдуть покласти квіти та лампадки. Це людям не заборониш, така дата… На території Чорнобильської АЕС покладають квіти до пам'ятників працівники зміни, а також ветерани. Але без масштабних заходів.

Що відбувалося на ЧАЕС під час окупації

Зона межує з Білоруссю і можна було потоком перевозити техніку. І це додаткова нагода через Іванківський район наступити на Київ.

Багато наших військових, які перебували на станції, зараз у полоні. Була інформація, що вони у Росії, у Білорусі. І ставлення до них погане, з порушеннями Женевської конвенції.

Коли станцію було окуповано, то працівники, які залишалися з ночі (24 лютого, у день нападу, - ред.), пробули там майже місяць. Це майже 600 робочих годин. Людей ніхто не відпускав на заміну. Плюс у Іванківському районі були дуже тяжкі бої.

Сама станція розграбована, дуже багато винесено. Розграбовано дуже дорогу лабораторію. Виносили комп'ютери, взагалі все, що можна. Навіть вікна-двері винесені. Люди зараз самотужки намагаються навести лад, бо вони там працюють. Якщо раніше вони добиралися через Дніпро, через Білорусь транзитом, то зараз їздять через Київ повністю об'їзною, бо залізничний міст розібраний, автомобільний міст підірвано.

Як вистояв Славутич

Усі вийшли на мирну акцію протесту із прапорами України, з гімном на площу. Дуже багато людей. Напевно, на жодне свято у місті не виходило стільки. І діти, і дорослі. Російські військові зайшли з технікою до міста, ближче до центру. Змогли під'їхати до Палацу дітей та молоді. Люди прямо йшли їх виганяти. Кричали "Російський корабель ..." і діти, і дорослі, і всі, хто міг. Вони (російські військові, - ред.) стріляли у повітря, кидали світлошумові гранати. Під час проукраїнського мітингу 4 особи у Славутичі отримали поранення. Один із них зараз перебуває на лікуванні за кордоном.

У дні штурму міста росіяни вбили трьох людей. І потім ще одного з тероборони знайшли мертвим у лісі. Люди російських солдатів виганяли із міста, вони відступали. Мер міста, як було заявлено, був у них у полоні. Він потім вийшов із заявою, що у місті окупантів не буде. Вони зайшли у військкомат, поліцію, пройшлися містом, заходили в квартири та котеджі, вийшли та поставили блокпост. У самому місті їх майже не було. І невдовзі вони зовсім пішли.

До цього у місті 6 днів не було електрики. В Іванківському районі були обриви електромережі та їх дуже довго відновлювали. ЧАЕС та Іванківський район були окуповані, російські військові не давали провести роботи. Коли світла не було, люди виходили готувати надвір. Перше, що постраждало – це морозильні камери. Усі запаси виносили надвір, ще погода дозволяла. А так готували все на багатті у кварталах, підвозили дрова.

Гуманітарна допомога почала приїжджати, коли ситуація вже стала менш гострою. Поруч Чернігів, все було дуже серйозно, не все могло доїхати. Але люди на свій страх і ризик їздили до сусідніх сіл бусами, закуповували молоко та картоплю. Що давали у селах добрі люди. Наша Атомпрофспілка надає матеріальну допомогу. Ми купували продукти для людей, це все доставлялося. Зараз, коли з'явилася можливість доїхати, багато фондів гуманітарку передають для дітей – памперси та інше. Але й у магазини вже почали все підвозити. Почалося онлайн-навчання для дітей. Місто повертається до життя.

Олена Ткаліч
Пише про соціалку на SOCPORTAL.INFO

Експертка з питань прав жінок, осіб з інвалідністю, материнства в сучасному контексті, реформування системи охорони здоров'я, освіти та соціального захисту.

Новини по темі

Популярні новини

Новини про війну

Останні новини