Вчені запропонували нову версію походження найзагадковішого каменю Стоунхенджа
Один із найзагадковіших каменів Стоунхенджа міг потрапити до південної Англії зовсім не завдяки людям. Вчені висунули нову гіпотезу, згідно з якою шеститонний Вівтарний камінь спочатку переніс льодовик, а вже потім його перевезли стародавні будівельники.
Якщо ця версія підтвердиться, людям довелося транспортувати камінь не більше ніж на 400 кілометрів, а не на близько 700, як вважалося раніше.
Чому цей камінь вважається особливим
Вівтарний камінь — один із так званих блакитних каменів Стоунхенджа. Він важить близько шести тонн, має довжину близько чотирьох метрів і вважається найвіддаленішим «мандрівником» серед усіх каменів пам’ятки.
Нещодавно вчені з’ясували, що його батьківщина розташована на північному сході Шотландії.
Саме тому давно постало питання: як люди змогли перевезти таку величезну брилу на сотні кілометрів без коліс і сучасної техніки?
Що пропонує нова гіпотеза
Дослідники створили комп’ютерну модель руху стародавніх льодовиків.
Вона показала, що під час останнього льодовикового періоду лід міг перенести камені з північної Шотландії на сотні кілометрів до району Доггерленда — величезної рівнини, яка колись з’єднувала Велику Британію з Європою.
Таким чином, природа могла виконати більшу частину роботи задовго до появи Стоунхенджа.
Що було далі
Після закінчення льодовикового періоду Доггерленд поступово опинився під водою через підвищення рівня моря.
Автори вважають, що люди могли знайти незвичайний валун саме там і перевезти його в безпечне місце, а згодом доправити на рівнину Солсбері, де будувався Стоунхендж.
Відстань, яку довелося б подолати людям, становила б приблизно 400 кілометрів — приблизно стільки ж, скільки перевозили інші блакитні камені.
Чому люди могли вибрати саме цей камінь
Вчені вважають, що мешканці епохи неоліту добре розбиралися в гірських породах і спеціально обирали незвичайні камені для своїх споруд та інструментів.
Вівтарний камінь міг привабити їх своїми розмірами, кольором або походженням.
Якщо камінь дійсно знаходився в Доггерленді, люди могли врятувати його до того, як ця територія повністю пішла під воду.
Чому це важливо
Нова робота не тільки пропонує можливий маршрут найзагадковішого каменю Стоунхенджа, але й показує, що стародавні люди могли уважно спостерігати за змінами навколишнього світу.
Якщо гіпотеза вірна, вони не просто перевозили величезні валуни, а й реагували на поступове затоплення своєї землі.
Обмеження дослідження
Поки що це лише нова гіпотеза.
Комп’ютерна модель показує, що льодовик міг перенести камінь до Доггерленду, але не доводить, що саме так сталося насправді.
Прямих археологічних свідчень того, що Алтарний камінь дійсно перебував у Доггерленді, поки що немає.
Джерело
Дослідження: A glacial transport hypothesis for Stonehenge’s Altar Stone.
Автори: Richard E. Bevins та співавтори.
Джерело: The Conversation за матеріалами дослідження міжнародної групи (2026).