В генеральній прокуратурі розповіли як розслідуються факти сексуального насильства в умовах війни

Від початку повномасштабного вторгнення Офісом Генпрокурора України зафіксовано 231 злочин сексуального насильства під час воєнного конфлікту (СНПК).
Звісно, це лише офіційна цифра. У реальності ця кількість у десятки разів більша. Однак зазвичай постраждалі не готові говорити про жахи пережитого з різних причин. Через страх, травму і, на жаль, суспільну стигму.

Про це йшлося в розмові національного прес-клубу "Українська перспектива" з начальником Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора Юрієм БІЛОУСОВИМ та начальницею Управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов'язаних із сексуальним насильством, яке входить до складу цього Департаменту, Іриною ДІДЕНКО.

За словами Ірини Діденко, управління було створене у вересні 2022 р. для того, щоб розслідувати воєнні злочини, пов'язані з сексуальним насильством. Адже це дуже чутлива тема і потрібно застосовувати нові підходи до роботи, насамперед із постраждалими людьми. Важливо діяти за міжнародним протоколом, з дотриманням Кодексу Мурад.

Це правила роботи з постраждалими від сексуального насильства, спричиненого війною. Кодекс був написаний нобелівською лауреаткою Надею Мурад, яка теж зазнала наруги під час конфлікту. Він містить базові підходи до роботи з постраждалими: принцип "Не нашкодь!", принцип "Стоп!", принцип інформованої згоди та принцип конфіденційності, - зазначила Ірина.

Це інноваційні підходи для Генпрокуратури, адже прокурор зазвичай - це представник сторони обвинувачення, його головне завдання притягнути винного до відповідальності.

Тепер намітився зовсім інший підхід, коли прокурори виступають в інтересах потерпілого. Безумовно, функція з притягнення винного до відповідальності нікуди не поділася, прокурор не перестає бути обвинувачем, бо ніхто інакше не зможе довести винуватість. Але з'являється друга мета - не тільки покарати, а й відновити, наскільки це можливо, права потерпілого, - додав Юрій Білоусов.

Саме тому з'явилася ідея створення окремого підрозділу в Офісі Генпрокурора, який займатиметься підтримкою потерпілих. Нещодавно розпочав роботу Координаційний центр допомоги постраждалим і свідкам воєнних злочинів, насамперед це ті, хто зазнав сексуального насильства.

Респонденти зазначають, що особливість такої роботи в тому, що розслідування відбуваються під час війни. Масово вчиняються злочини, наприклад, у Бучі, і правоохоронці мають усе зафіксувати:

Україна в певному сенсі унікальна. Таких масштабів війни не було з часів Другої світової. При цьому в цих умовах країна зберегла систему правосуддя, яка продовжила виконувати свої функції. Просто реальність настільки змінилася, що нам теж довелося змінюватися і вчитися по ходу. У нас не було питань, документувати воєнні злочини росіян чи ні, однозначно - документувати, більше йшлося про те, як документувати. Це зовсім інші види злочинів, це міжнародне гуманітарне право, інші стандарти розслідування. Тому ми і документували, і при цьому вчилися, і розробляли стандарти, і залучали міжнародну експертизу. І продовжуємо робити свою роботу. І в цьому якраз, можливо, перевага України, якщо можна так говорити, що ми збираємо свіжі докази. Тому що в багатьох юрисдикціях міжнародні злочини починали розслідувати тільки через 10 років. Безумовно, доказова база в них зовсім інша. Україна має можливість збирати доказову базу негайно. І в цьому плані, напевно, нам документувати простіше, хоча, знову ж таки, з урахуванням масштабів обсяг роботи величезний, - розповів Юрій Білоусов.

Ірина ж зазначила, що є певні складнощі, адже саме ця категорія постраждалих украй рідко звертається до правоохоронних органів і прокуратури із заявами про вчинення злочинів.

Ірина Діденко розповіла, що штовхає росіян скоювати СНПК не заради сексуального задоволення:

Навіть самі постраждалі кажуть: та це на знищення! Знищити людину, стерти емоційно. Для них це нормальне самоствердження: думають, що, знищивши іншого, вони стануть крутішими, кращими.

У нас різний рівень цивілізаційного розвитку з росіянами, - зазначив Юрій. Судимо про них за телепередачами про Москву і Петербург, але це взагалі не те. У Росії інша культура, історія інша.

І пропаганда, яка багато років дегуманізувала росіян, налаштовувала їх на зневажливе ставлення до українців, які, на їхню думку, виявилися невдячними і кинулися в обійми Заходу. Вони ненавидять український народ, бо й самі відчувають нашу інакшість. Думаю, що багато в чому звірства в Бучі були пов'язані з тим, що росіяни побачили набагато вищий рівень життя, ніж у них. І цю ненависть вони почали вихлюпувати на українців.

Юрій додав, що в росіян насильство є невід'ємною частиною життя. Не вивчав це питання спеціально, але думаю, що рівень сексуального насильства в Росії теж у рази вищий.

Нас вражає, коли дружини російських окупантів радять їм ґвалтувати українок. Коли їхні солдати й офіцери розмовляють телефоном із матерями і використовують суцільну нецензурщину. У нас такого немає. Ну, можливо, десь у зовсім неблагополучних сім'ях трапляється щось подібне, але масштаби говорять про інший рівень культури.

Ірина Діденко розповіла, що постраждалим або свідкам СНПК, які хочуть повідомити про випадок, але зберегти анонімність, передбачена конфіденційність:

Ми навіть рекомендуємо такі заходи безпеки для постраждалої людини. Вона може для розгляду справи обрати собі нове ім'я та прізвище - ніби нову сторінку в житті. І всюди по кримінальному провадженню йдуть ці змінені анкетні дані.

Ірина зазначила, що обвинувачі зобов'язані дотримуватися прав підозрюваного:

Тобто, російський солдат, який скоїв цей злочин, має права в нашому кримінальному процесі. І об'єктивно може їх захищати. Але для того, щоб він дізнався, що в нас є кримінальне провадження і ми його в чомусь підозрюємо, нам потрібно підозру якось йому показати. Оскільки в нас немає жодної спільної документації з РФ, це заочне притягнення до відповідальності, ми опубліковуємо повідомлення про підозри на офіційному сайті. І там зобов'язані вказати всі анкетні дані, зокрема потерпілої особи. І відповідно, щоб цього уникнути, щоб не було розголошення якихось його даних, ми одразу їх міняємо в кримінальному провадженні.

Офіс Генпрокурора співпрацює з Міжнародним кримінальним судом і передає всі матеріали щодо воєнних злочинів, які фіксуються за ст. 438 ККУ. Паралельно МКС продовжує навчати українських прокурорів.

Також було проведено широку інформаційну кампанію в сусідніх дружніх країнах, були заклики, щоб люди зверталися, повідомляли про свої історії. І є кілька постраждалих, які за кордоном зараз перебувають. На жаль, через бюрократію це трохи ускладнює розслідування:

Але ми працюватимемо над змінами законодавства, щоб людина мала доступ до національного правосуддя, де б вона не перебувала, - наголосила Ірина. Міжнародні партнери допомагають нам і в інших питаннях. У мене фактично в кожному кримінальному провадженні є міжнародний експерт. Як мінімум ідеться про їхню фахову допомогу в розслідуванні.

Матеріал підготовлено в рамках Проєкту "Вистоїмо разом. Удосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з війною (СНПК)". Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією "Ла Страда-Україна" та Асоціацією жінок-юристок України "ЮрФем" за підтримки Офісу Віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Апарату Урядової уповноваженої з питань гендерної політики і за фінансового сприяння Європейського Союзу.