Учені з'ясували, як стародавні люди загартовували кам'яні знаряддя

Важливо: мова не про "загартування" в сенсі обробки металу. Стародавні люди не плавили камінь, а обережно нагрівали його, щоб змінити його внутрішні властивості та зробити зручнішим для розколювання.

Деталі

Дослідження стосується стоянки Nauwalabila I в Арнем-Ленді на півночі Австралії. Це одна з найдавніших археологічних пам'яток континенту. Науковці заново вивчили кам'яні артефакти з цього місця та виявили ознаки того, що частина кременю була навмисно нагріта перед подальшою обробкою.

Таку технологію використовували для виготовлення кам'яних відщепів і лез. Після нагрівання кремінь змінює структуру: у ньому краще передається сила удару, тому від нього легше відколювати тонкі та гострі фрагменти. Простіше кажучи, вогонь допомагав зробити камінь більш "слухняним" для майстра.

Кремінь при цьому складніше обробляти вогнем, ніж деякі інші породи, наприклад сілкрет. Він може утримувати вологу і при неправильному нагріванні тріскатися або руйнуватися. Тому така технологія вимагала досвіду: камінь потрібно було нагріти досить сильно, але не зіпсувати.

Вік знахідок особливо важливий. За даними авторів, термообробка кременю в Nauwalabila I точно старша за 45-40 тисяч років, а за деякими інтерпретаціями може належати до періоду 60-53 тисячі років тому. Це робить її найдавнішим відомим прикладом такої обробки кременю у світі.

Вчені також побачили, що камені обробляли і до, і після нагрівання. Це важлива ознака навмисності: люди не просто випадково кинули камінь у багаття, а використовували вогонь як частину технологічного ланцюжка виготовлення знарядь.

Чому це важливо

Знахідка показує, що стародавні жителі Австралії володіли складними технологічними прийомами дуже рано. Вони не просто підбирали відповідний камінь, а змінювали його властивості за допомогою вогню.

Це відкриття також змінює хронологію ранніх кам'яних технологій. Раніше стародавні приклади термообробки кременю частіше пов'язували з пізнішими пам'ятками Євразії - наприклад, близько 25 тисяч років тому в районі Дюктай і близько 22 тисяч років тому в європейському Солютре. Австралійська знахідка майже вдвічі давніша за ці приклади.

При цьому більш рання термообробка інших порід відома в Африці: сілкрет там нагрівали ще приблизно 120-164 тисячі років тому. Тому відкриття з Австралії не означає перше використання вогню для обробки каменю взагалі. Його значення в іншому: це найбільш ранній надійний приклад саме обробки кременю.

Бекграунд

Археологи обговорюють, як така технологія з'явилася в Австралії. Один варіант - її могли незалежно винайти вже на місці. Інший - перші Homo sapiens могли принести знання про термообробку каменю з собою, коли розселялися з Африки та Західної Азії через Південну та Південно-Східну Азію.

Поки що остаточної відповіді немає. Якщо технологія прийшла разом із ранніми мігрантами, археологи мають знайти схожі сліди термообробки кременю на маршрутах через Південну та Південно-Східну Азію. Автори зазначають, що такі знахідки могли просто не шукати систематично.

У самій Австралії картина теж неоднорідна. На півночі, де багато кременю, ранні сліди пов'язані саме з ним. У південних і південно-східних регіонах частіше трапляється обробка сілкрету, імовірно через доступність цього матеріалу.

Джерело

Дослідження Patrick Schmidt і Peter Hiscock Earliest Lithic Heat Treatment in Australia is the World's Oldest Known Treatment of Chert опубліковано в Journal of Paleolithic Archaeology 2026 року. Автори вивчили артефакти з Nauwalabila I в Арнем-Ленді та дійшли висновку, що це найдавніший відомий приклад систематичного термооброблення кременю.