Учені з'ясували, чому люди з рідкісним зоровим синдромом бачать ілюзії частіше за інших

Це явище називається парейдолією - ілюзією, за якої мозок розпізнає обличчя там, де його насправді немає. Для більшості людей це нешкідливий ефект сприйняття.

Однак нове дослідження, опубліковане в Perception, показало: у людей із синдромом візуального шуму такі ілюзії виникають набагато частіше та сильніше, ніж у решти. Про це повідомляє The Conversation.

Що таке синдром візуального шуму?

Це рідкісний неврологічний розлад, за якого людина постійно бачить миготливі точки або "шум" в усьому полі зору - наче екран телевізора не налаштований. Ці візуальні перешкоди не зникають навіть у повній темряві.

Причину синдрому до кінця не з'ясовано, але дані свідчать про гіперактивність зорової кори мозку - ділянки, що обробляє візуальну інформацію. Через підвищену активність нейронів у сприйнятті виникає постійний "візуальний шум".

Супутні симптоми можуть включати мігрені, світлочутливість, післясвітіння і зорові сліди. Усе це робить сприйняття світу більш напруженим і виснажливим.

Хід експерименту

Щоб з'ясувати, як це впливає на сприйняття, дослідники провели онлайн-експеримент за участю понад 250 осіб. Спочатку учасники пройшли опитування, що дає змогу визначити наявність ознак синдрому візуального шуму. Потім вони оцінювали 320 зображень повсякденних об'єктів (наприклад, стовбурів дерев, чашок, фасадів будівель), виставляючи оцінку від 0 до 100 - наскільки чітко в них бачиться обличчя.

У результаті 132 людини показали ознаки синдрому, а 104 увійшли до контрольної групи, порівнянної за віком. Також дослідники зафіксували наявність мігрені, щоб проаналізувати вплив поєднання факторів.

Що показали результати

Учасники із синдромом візуального шуму значно частіше і сильніше бачили обличчя там, де їх немає, ніж учасники без нього. Особливо яскраво виражений ефект був у тих, у кого спостерігаються і візуальний шум, і мігрень.

Хоча обидві групи загалом погоджувалися, які зображення найбільше нагадують обличчя, оцінки в групі з синдромом були істотно вищими. Це говорить про те, що ілюзії були в них більш вираженими.

Вчені пояснюють це тим, що при синдромі візуального шуму мозок частіше видає помилкові "здогадки", і зворотна перевірка таких сигналів працює гірше - тому навіть випадкові візерунки можуть здаватися осмисленими.

Чому мігрень посилює ефект

Синдром візуального шуму часто поєднується з мігренями, і обидві проблеми пов'язані з підвищеною чутливістю нейронів до візуальних подразників. Коли вони накладаються, сприйнятливість мозку до ілюзорних образів стає ще вищою.

Ця особливість може допомогти в діагностиці: простий тест на парейдолію може стати інструментом для виявлення синдрому, особливо у дітей або людей, яким важко описувати свої відчуття.

Чому це важливо

Парейдолія - не розлад, а відображення того, як еволюційно ми навчені розпізнавати обличчя. Однак у людей із синдромом візуального шуму цей механізм перерозвинений - мозок бачить обличчя буквально всюди.

Дослідження показує, що сприйняття - це не просто "дзеркало реальності", а складна інтерпретація сигналів мозком. Люди із синдромом візуального шуму не вигадують те, що бачать - їхні нейрони дійсно інакше обробляють візуальну інформацію.

"Розуміючи, чому дехто бачить занадто багато, ми краще зрозуміємо, як взагалі працює наш зір", - підкреслює авторка дослідження Джессіка Тауберт.