Учені виявили небезпечні елементи в чайних пакетиках
Пластик продовжує широко застосовуватися при виробництві упаковки, а його фрагменти можуть загрожувати безпеці їжі та здоров'ю людей.
Вчені з Автономного університету Барселони (UAB) з'ясували, що полімерні чайні пакетики, доступні у звичайних магазинах, під час заварювання виділяють мільйони нанопластиків і мікропластиків. Уперше вдалося показати, що ці частинки здатні проникати в клітини кишківника людини і, можливо, потрапляти в кров, поширюючись по всьому організму.
На жаль, забруднення навколишнього середовища пластиком стає дедалі серйознішою проблемою, яка загрожує майбутнім поколінням. При цьому упаковка для продуктів харчування виступає ключовим джерелом мікропластику і нанопластику (MNPLs). Ми можемо вдихати ці частинки або разом з їжею ковтати їх.
У рамках дослідження вчені спочатку виділили мікропластики з декількох видів чайних пакетиків, що продаються в магазині. Потім з'ясувалося, що під час заварювання чайного пакетика в чашці, з нього виділяються колосальні обсяги крихітних частин пластику, а також нанониток. Саме таким чином ці чужорідні частинки можуть потрапляти в організм.
Пакетики, які використовувалися в експерименті, були зроблені з нейлону-6, поліпропілену і целюлози. Виявилося, що поліпропіленові пакетики виділяють приблизно 1,2 мільярда частинок на один мілілітр завареного чаю, целюлоза - близько 135 мільйонів, а нейлон-6 - близько 8,18 мільйона. Середній розмір виділених частинок варіювався від 136 до 244 нанометрів. Для детального вивчення застосовувалися сучасні методи аналізу: скануюча електронна мікроскопія (SEM), трансмісійна електронна мікроскопія (TEM), інфрачервона спектроскопія (ATR-FTIR), розсіювання світла (DLS), лазерна доплерівська велосіметрія (LDV) і трекінг наночастинок (NTA).
Щоб перевірити, як ці частинки взаємодіють з людськими клітинами, дослідники забарвили пластик і додали його до різних типів кишкових клітин. Найдивовижнішим стало те, що слизові клітини кишечника вбирали найбільше наночастинок, і деякі навіть проникали в клітинне ядро, де зберігається генетичний матеріал. Це свідчить про важливість кишкового слизу в процесі "захоплення" забруднюючих частинок і вказує на необхідність подальших досліджень, особливо в питанні впливу тривалого (хронічного) прийому мікропластику на здоров'я.
Фахівці підкреслюють, що потрібні єдині стандарти для оцінки забруднення мікропластиком із пластикової упаковки, а також закони, що регулюють безпечне використання таких матеріалів.
Джерело:
Banaei et al., Teabag-derived micro/nanoplastics (true-to-life MNPLs) as a surrogate for real-life exposure scenarios, Chemosphere (2024). DOI: 10.1016/j.chemosphere.2024.143736