Стародавні дерева могли ростити коріння "навпаки"

Йдеться не про те, що коріння фізично росло вгору або "задом наперед". Вчені говорять про інше: бічні корінці у цих стародавніх рослин формувалися за незвичайною схемою, більше схожою на розвиток пагонів.

Деталі

Дослідники вивчали скам'янілості Stigmaria - це підземні структури древніх деревоподібних плаунів. Такі рослини росли в болотних лісах палеозою сотні мільйонів років тому і могли досягати десятків метрів у висоту.

Їхні підземні частини довго вважали корінням. На поверхні таких скам'янілостей видно ряди маленьких заглиблень - сліди місць, де колись відходили тонкі бічні корінці.

Щоб зрозуміти, як ці структури були влаштовані всередині, вчені використовували мікрокомп'ютерну томографію. Це схоже на медичне КТ, але з набагато вищою роздільною здатністю. Такий метод дозволяє розглянути внутрішню будову скам'янілості, не руйнуючи її.

Дослідники просканували три зразки, що добре збереглися, і створили їхні тривимірні цифрові моделі. Завдяки цьому вони змогли побачити, як усередині головної осі проходили канали, пов'язані з бічними корінцями.

Результат виявився несподіваним. Бічні корінці з'являлися поруч із верхівкою зростаючої осі - приблизно так, як у рослин формуються бічні структури на пагонах. У сучасних коренів розвиток зазвичай влаштований інакше.

Саме тому вчені припускають, що Stigmaria могла бути особливим типом підземного органу: не звичайним коренем у сучасному розумінні, а структурою, що походила від пагона та з часом стала виконувати кореневу функцію.

Чому це важливо

Знахідка показує, що стародавні рослини могли вирішувати завдання зростання і закріплення в ґрунті зовсім інакше, ніж сучасні дерева.

Сьогодні нам здається очевидним, що коріння і пагони розвиваються за різними правилами. Але скам'янілості Stigmaria показують: у далекому минулому рослини могли експериментувати з іншими варіантами будови.

Це важливо для розуміння того, як виникали перші великі ліси. Деревоподібні плауни були одними з головних рослин кам'яновугільних боліт. Саме такі ліси пізніше стали основою багатьох вугільних пластів.

Якщо їхнє "коріння" було влаштоване незвично, це допомагає краще зрозуміти, як ці рослини втримувалися в болотистому ґрунті, як отримували воду і поживні речовини і чому змогли сформувати величезні стародавні ліси.

Бекграунд

Stigmaria відомі палеонтологам давно. Ще в XIX столітті вчені зрозуміли, що ці структури були пов'язані зі стародавніми деревами на кшталт Sigillaria і Lepidodendron. Їх знаходили разом із пнями, що допомогло довести: вугільні болота були справжніми стародавніми лісами, а не просто скупченнями принесених водою рослин.

Але довгий час залишалося питання: чи були ці підземні структури таким самим корінням, як у сучасних рослин, чи були чимось більш незвичайним.

Нове дослідження дає відповідь: принаймні у вивчених зразків розвиток дійсно виглядав незвичайним і нагадував роботу пагона.

При цьому вчені підкреслюють, що поки вивчено лише кілька скам'янілостей. Тому не можна стверджувати, що всі стародавні дерева росли так само. Але знахідка вже показує, що навіть добре відомі викопні можуть приховувати важливі деталі.

Джерело

Дослідження Michael P. D'Antonio та співавторів опубліковано в Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences у 2026 році: A shoot at the root? Унікальний розвиток та еволюція апікальної меристеми стигмаріана. Вчені вивчили скам'янілості Stigmaria за допомогою мікрокомп'ютерної томографії та показали, що їхні підземні структури могли розвиватися за незвичайною, "пагоноподібною" схемою.