Скільки людей "втрачають контроль" через ігри: нові дані з 93 досліджень

Проблемне захоплення відеоіграми виявилося помітною проблемою не тільки в підлітків: за об'єднаними даними міжнародних досліджень Internet Gaming Disorder (IGD) трапляється приблизно у 6,1% людей віком 18-35 років. Такого висновку дійшли вчені з Іспанії та Італії, які провели систематичний огляд і метааналіз та опублікували результати в журналі Addictive Behaviors.

Автори нагадують, що IGD у DSM-5-TR позначено як "стан для подальшого вивчення", а в ICD-11 розлад ігор (gaming disorder) має офіційну класифікацію. У DSM-5-TR описано дев'ять критеріїв (включно з нав'язливою зайнятістю іграми, "ламкою", зростанням толерантності, невдалими спробами контролювати гру, втратою інтересу до попередніх занять, продовженням гри, незважаючи на проблеми, приховуванням масштабів гри, використанням ігор для відходу від негативних емоцій і шкодою стосункам/можливостям). Діагноз передбачає щонайменше п'ять із дев'яти критеріїв протягом 12 місяців.

До метааналізу увійшли дані 93 досліджень із загальною вибіркою 149 601 учасник (середній вік близько 23,5 року). Підсумкові оцінки за окремими роботами сильно різнилися - від 0% до 63%, але об'єднана поширеність склала 6,1%. При цьому у вибірках, де аналізували тільки гравців, показник був вищим (8,1%), ніж у "змішаних" вибірках, що включали і негравців (5,47%).

Автори також пояснили, чому оцінки так "стрибають" між дослідженнями: різні скринінгові інструменти та підходи до діагностики давали різні цифри. Крім того, загалом великі вибірки частіше показували нижчі оцінки поширеності, а в даних простежувалася тенденція до нижчих значень за більшої частки жінок у вибірці (але статистично вона не була впевненою).

Дослідники підкреслюють, що молоді дорослі можуть бути особливо вразливими: цей період часто пов'язаний із затяжним переходом до фінансової самостійності, формуванням стосунків і "дорослих" ролей, а також зі стресом навчання і роботи. У таких умовах ігри іноді стають способом справлятися з тривогою і негативними емоціями. Тому автори вважають, що потрібні профілактика та психологічні втручання, адаптовані саме під вік 18-35 років.