Середньовічна лазня в Марокко зберігала таємницю тисячу років
Коли археологи досліджували середньовічний хамам у марокканському місті Валіла, вони виявили щось несподіване просто під ногами. На сходинці, що вела до басейну з холодною водою, хтось тисячу років тому вирізав ігрову дошку. Людина спускалася у воду — і по дорозі могла зіграти партію.
Знахідка рідкісна: у Марокко майже немає середньовічних ігрових дощок, які можна точно датувати. Цю — можна. Хаммам побудували наприкінці VIII або на початку IX століття, а занедбали до X–XI століття. Отже, дошка використовувалася саме тоді.
Дослідження опубліковано в журналі Libyan Studies.
Деталі
Валіла — це марокканська назва античного Волюбіліса, римського міста, яке пізніше стало одним із центрів ранньосередньовічної ісламської держави Ідрісидів. Хаммам — громадська лазня, невід’ємна частина міського життя в ісламському світі. Сюди приходили не тільки помитися, а й поспілкуватися, відпочити, провести час.
Ігрова дошка вирізана у верхній сходинці входу до басейну з холодною водою — на найпомітнішому місці, повз яке не пройти. Вона невелика: 34 на 9,5 сантиметра. Три ряди щонайменше з 13 невеликих лунок, вибитих прямо в камені.
Команда під керівництвом Тіма Пенна з Університету Редінга (Великобританія) спробувала з'ясувати, в яку саме гру тут грали. Популярну африканську гру манкала відразу виключили: там потрібні глибокі лунки, щоб тримати камінці або насіння, а тут вони дрібні. За розмірами, формою та розташуванням дошка найбільше нагадує ігрове поле для таб/сіг — старовинної гри, яка досі популярна на Близькому Сході та в Північній Африці. Щось середнє між нардами та шашками: фішки рухають по дошці, вибиваючи чужі.
Якщо інтерпретація правильна, це найдавніше відоме свідчення таб/сіг на території Північної Африки — на кілька століть раніше, ніж фіксувалося раніше. Автори самі підкреслюють: це обґрунтована гіпотеза, а не остаточний висновок.
Чому це важливо
Ігрові дошки в середньовічному ісламському світі — не рідкість. Їх описували поети, згадували в оповіданнях, знаходили на розкопках по всій Аравії та Близькому Сході. Але в Північній Африці, і особливо в Марокко, таких знахідок із надійним датуванням майже не було. Більшість виявлених дощок за замовчуванням приписували римській епосі просто тому, що точніше визначити вік не вдавалося.
Ця знахідка змінює картину. Вона показує: настільні ігри були частиною повсякденного життя середньовічного марокканського міста — не розвагою еліти, а звичайною справою для будь-якого відвідувача лазні. Дошка вирізана в сходинці, на очах у всіх. Зіграти міг кожен.
Це маленька, але жива деталь із життя людей, про яких ми знаємо дуже мало. Не завоювання, не політика — просто момент відпочинку біля холодного басейну тисячу років тому.
Історія
Волюбіліс — одне з найвідоміших римських міст Північної Африки, сьогодні внесене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після занепаду Риму місто не спорожніло: воно стало важливим центром держави Ідрісидів — першої ісламської династії Марокко, що правила у VIII–X століттях. Саме до цього періоду належить хамам із знайденою дошкою.
Ісламські лазні-хаммами були громадським інститутом: місцем не тільки гігієни, а й соціального життя. Настільні ігри органічно вписувалися в цей уклад. Таб/сіг, яку, ймовірно, зображує знайдена дошка, досі грають у різних варіантах по всьому арабському світу — одна з небагатьох ігор, що дожила майже в незмінному вигляді до наших днів.
Джерело
Tim Penn et al., «Gaming in the Maghreb al-Aqsa: new evidence from Idrisid Walīla (Volubilis)», Libyan Studies (2026).